Господу помолимось.
Господи, помилуй.

Господи єдиний, багатий милістю і утробою благості, прихилися до моління нас, грішних і недостойних рабів Твоїх. Ти все нам на користь будуєш і направляєш, премудрим Твоїм Промислом життя наше провадиш і всіляко спасіння нам бажаєш, єством Довготерпеливий і Многомилостивий: караєш і знову зціляєш, і караєш благісно і людинолюбно, не для того, щоб погубити творіння рук Твоїх, але щоб до первісної доброти знову привести, і до колишньої величності, яку загубили через довірливість розуму і раду лукавого. Ти знову бажаєш піднести і всіляко намагаєшся знову спасти втрачене від того падіння. Сам, Владико Вседержителю, споглянь на нас і зваж на благання нас, грішних; через безліч беззаконь наших не насмілюємось навіть просити прощення провин. Але, знаючи Твою людинолюбність, милосердя, велику милість, довготерпіння, незлобність, велику благість, надіючись на глибину їх і на безодню благості Твоєї, ми підносимо руки і усердно взиваємо до Тебе: згрішили, вчинили беззаконня і нечестя, забувши заповіді Твої, і слідом за лукавими думками нашими ходили і як недостойні звання і Євангелія Христа Твого жили, і Святим Його Страстям і ради нас приниженню стали як сором Улюбленого Твого. Священиків і людей зневажили, разом всі відійшли і стали непотрібними; немає тих, хто творить суд і правду, немає жодного. Відкинули милосердя Твоє і людинолюбність Твою, і утробу милості Бога нашого, і жили злобою нашою і лукавством. Ти Благий єси, а ми творили беззаконня; Ти Довготерпеливий, а ми покарань достойні. Ми знаємо Твою благість, хоч і не розумні є; за наші великі гріхи ми мало покарані. Ти страшний, і хто проти Тебе стане. Тремтять від Тебе гори, і величі сили Твоєї хто може протирі’чить; якщо закриєш небо – хто відкриє його, і якщо закриєш безодні Твої – хто вистоїть перед Тобою; легко є перед очима Твоїми, легко є зубожіти і збагатитися, ожити і вмерти, ураженим бути і зцілитися. Те, що Ти бажаєш, стає діянням довершеним. Ти розгнівався, а ми згрішили, сказав дехто, сповідуючись, із стародавніх. Нам же і в цей час є що сказати: ми згрішили – Ти ж розгнівався, через це стали соромом перед сусідами нашими; Ти відвернув лице Твоє, і ми наповнились нечестям. Але послаб і зупини гнів Твій, Господи, змилуйся над нами, Господи, і не залиш нас до кінця, через наші беззаконня, і не покарай інших нашими ранами. Дай нам стражданнями інших прийти до праведного життя. Де ті народи, що не знають Тебе, і царства, що не підкоряються силі Твоїй? Ми ж люди Твої і жезл насліддя Твого. Через це покарай нас, але благісно, і не у гніві Твоєму, і не вчини нас приниженими більше за всіх тих, що живуть на землі; бо Твоя милість невимовна і людинолюбність Твоя непереможна, і багатство благості Твоєї недослідиме, насмілюючись на яке, молимось і схиляємо коліна сердець наших; відступи від лютого гніву Твого, усердно молимось. Давид колись прилюдно покаявся, але ми показуємо неподібне йому покаяння. Але, як Благий, зупини гнів Твій, стримай ярість Твою праведну і дай тим, хто страждає – здоров’я, тим, хто в немочі – силу, всіляку недугу і хворобу – віджени від людей Твоїх; всіх від цього очікування визволи, збережи неушкодженими від колишніх хвороб, зберігаючи вседержительною Твоєю рукою недоторканими лютою цією ненавистю і згубною пошестю; воістину бо захитала всіх і засмутила ярість гніву Твого, якщо ж і не відвертаємося від всіляких лукавств наших, але Ти Сам визволи від нечистої совісті всіх нас і дай нам усякими благодіяннями догодити Тобі, молитвами Пречистої Матері, що безмужно Тебе породила, Приснодіви Марії; заступництвом святих і боговидних ангелів і всіх святих. Бо Ти єси джерело милості і милосердя незбагненна безодня, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і з Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.