Чин освячення наріжного каменя новобудованої церкви

ТРЕБНИК

Коли будують церкву, то її наріжний камінь можуть освячувати в різний час – при початку чи пізніше.

Під наріжний камінь звичайно вкла­дається таблиця з написом назви церкви, із зазначенням часу освячення і зі згадуванням Блаженнійшого Митрополита і єпархіального архієрея, за яких сталося це освячення.

За наріжним каменем у стіні робиться порожнє місце, в яке вкладається капсула (можна просто пляшку) з підписаним актом побудови церкви, в якому зазначено: коли приступили до будови, за якого Предстоятеля Церкви і єпархіального архієрея це сталося, за якого настоятеля.

Якщо акт побудови уже був покладений під час чину заснування храму під камінь, то тепер його не вкладають.

Наріжний камінь ставиться зви­чайно в західній стіні храму, біля головних вхідних дверей церкви.

Чин освячення наріжного каменя зви­чайно чинить архієрей, але – як виняток – він може благословити, щоб це виконав стар­ший священик.

Перед наріжним каменем готують невеликий столик і застеляють.

Зазвичай, після заамвонної молитви із церкви виходить процесія і один раз урочисто обходить храм ззовні. Священик пе­ред архієреєм кадить церкву з чотирьох сто­рін, а архієрей окроплює її свяченою водою. Прийшовши до столика перед наріж­ним каменем, усі спиняються, на столик кладеться чесний хрест:

Диякон: Благослови, владико.
Архієрей: Благословен Бог наш, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Архієрей кадить наріжний камінь, а чи­тець читає:

Святий Боже, Святий Кріпкий, Свя­тий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Гос­поди, очисти гріхи наші; Владико, про­сти беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Цар­ство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.
Виголос: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Хор співає тропар, глас 1:

Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на су­противників подай і Хрестом Твоїм охороняй нас – оселю Твою.

Архієрей голосно читає молитву:

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Господи Боже, Спасителю наш, Ти все твориш і будуєш на спасіння роду людського, – прийми цю молитву від нас, недостойних рабів Твоїх, і задовольни нас у цей час, щоб неосудно вчинити освячення наріжно­го каменя храму цього, на славу пре­святого Твого імені побудованого, на честь і пам’ять святого Твого (ім’я). Бо Тобі належить всяка слава, честь і поклоніння, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Архієрей знімає митру і знову голосно молитву:

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Боже і Отче Господа нашого Ісуса Христа, Ти благословенний навіки! Ти завісою тіла Його обновив нам вхід до Церкви первородних, вписаних на небесах, де оселя свят­куючих і голос радості. Сам, Людинолюбний Владико, споглянь на нас, грішних і недостойних рабів Твоїх, що святкуємо обновлення чесного хра­му (назва), на образ найсвятішої Твоєї Церкви, тобто самого тіла нашого, що через всехвального апостола Павла Ти сподобив назвати храмом Твоїм.

І утверди його до кінця віку непохитним і прославленим в Тобі. І сподоби нас достойно приносити в ньо­му хвалу й прославлення славі Твоїй, і Єдинородному Твоєму Сину, Господу нашому Ісусу Христу, і Святому Тво­єму Духу, розумно і з усіма почуттями, тими, що кланяються Тобі в страсі Тво­єму, щоб ми стали достойними Боже­ственних щедрот і благоприємними для Твоєї благості були наші ці моління за нас і за всіх людей Твоїх, які приносять­ся Твоєму невимовному милосердю, – молитвами Пречистої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.

Бо Ти Святий єси, Боже наш, і у святих перебуваєш; і Тобі славу возси­лаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Архієрей: Мир усім.
Хор: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші вклоніть перед Господом.
Хор: Тобі, Господи.

Господи Боже наш, Ти єдиним словом творіння створив і привів його до існування, і невимовними образами різноманітно його прикрасив. Ти зібрав Твого Духа, що носився над ним, і це сонячне світло вилив на нього, щоб відновити його. Ти Твоєму угоднику Мойсеєві вдихнув особливу хвалу, щоб додати Твоєму найдобрішому творінню й дозволити бачити Тебе, як Світло добре, і днем називати його. І ми, бачачи його, і найсвітліше це сонце, що кожного дня обновляє тво­ріння, славимо Тебе, як сонце правди­вого дня, і світло Твоє невечірнє. Ти заповів нам через Сина Твого, щоб наша природа оновилася Твоїм Свя­тим Духом, як і даром цим, щоб пра­ведні засяяли, як сонце.

Тобі молимось, і Тебе просимо, Отця Слова, Господа й Бога нашого: споглянь милостивим оком на нас, грішних і недостойних рабів Твоїх, що перебуваємо в цьому небоподібному домі, похвалі вселенної, в правдивому жертовнику невимовної Твоєї слави, і зішли Пресвятого Духа Твого на нас і на насліддя Твоє.

І за божественним Давидом обнови в наших серцях духа праведного, і Духом Владичним утверди нас.

І дай Україні нашій перемогу над видимими і невидимими ворогами, а нам однодумність та мир.

А тим, що збудували цей храм і ревно освятили його з любов’ю до Тебе, Бога, пошли прощення гріхів, дай їм усе на спасіння, чого вони просять. Підніми їх на виконання Твоїх заповідей, подай їм оновлення дару Твого Святого Духа, щоб вони неосудно поклонялися Тобі, єдино­му Богу істинному, і Ісусу Христу, Якого Ти послав, молитвами Бого­родиці, і (на честь кого храм), І всіх свя­тих Твоїх.
Хор: Амінь.

Хор співає на глас 1:

Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на су­противників подай і Хрестом Твоїм охороняй нас – оселю Твою.

А архієрей освячує наріжний камень, тричі про­мовляючи:

Благословляється й освячується наріжний камінь цей благодаттю Свя­того Духа, окропленням водою цією свяченою, в ім’я Отця і Сина, і Свято­го Духа. Амінь!

Після цього відпуст.

Коли освячення наріжного каменя від­бувалось після св. літургії, то виголошуємо відпуст літургійний, а коли це освячення було окремо, то відпуст звичайний.

Після відпусту виголошуються многоліття церковній владі, священикам і народові. Виголошується надворі, а коли в церкві, то перед іконостасом. Архієрей стоїть у цар­ських вратах з піднятим хрестом, а під час співу многоліття благословляє хрестом спо­чатку на схід, а потім народ на три сторони:

Благоденственне і мирне життя, здоров’я і спасіння, і у всіх ділах добрий успіх, подай Господи, Блаженнійшому Митрополиту Київському і всієї України (ім’я), і владиці нашому – преосвященному (ім’я, титул), і … … …, – і всім тут присутнім, і збережи їх на многії літа на многії і благії літа!

Після цього диякон подає архієреєві святу воду, – архієрей кропить нею народ на всі чотири сторони. Потім процесія входить у церкву, і архієрей окроплює її також на чо­тири сторони.

Scroll Up