Чин похорону мирян

ТРЕБНИК

В ДОМІ.

Прий­шовши в дім, де лежить спочилий, і облачившись у єпитрахиль, священик обкаджує тіло мертвого і тих, що стоять навколо, і починає як звичайно:

Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Свя­тий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Читець: Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Гос­поди, очисти гріхи наші; Владико, про­сти беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Цар­ство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І відразу ж співають тропарі, глас 4:

З духами спочилих праведників душу раба Твого (раби Твоєї), Спа­се, упокой і прийми його (її) до блаженного життя біля Тебе, Людинолюбче.

В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого (раби Твоєї), бо Ти єдиний Людинолюбець.

Слава…

Ти єси Бог, що зійшов до пекла і розбив кайдани закованих, Сам і душу раба Твого (раби Твоєї) упокой.

І нині…

Єдина чиста і непо­рочна Діво, що Бога без сімені породила, молися за спасіння душі його (її).

Диякон промовляє єктенію, а за ним – священик молитву:

Помилуй нас, Боже, з великої ми­лості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Диякон: Премудрість.

Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.
Хор: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.
Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Господи, помилуй
(тричі).
Благослови.

І священик виголошує відпуст:

Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами Пре­чистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу спочилого раба Свого (спочилої раби Своєї) (ім’я) в оселях святих оселить, на лоні Авраама упокоїть, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Благий і Людинолюбний. Амінь.

Диякон: У блаженнім успінні ві­чний спокій подай, Господи, спочилому рабу Твоєму (спочилій рабі Твоїй) (ім’я) і сотвори йому (їй) вічную пам’ять.

Хор: Вічная пам’ять (тричі).

І коли все готове до відходу, священик знову починає: “Благословен Бог наш…”
І починаємо співати: “Святий Боже…” зі страхом і жалобою.

І, взявши тіло померлого, відходимо до храму. Попереду йде священик зі свічками, а диякон з кадильницею.

У ХРАМІ.

Прийшовши до храму, труну ставлять на паперті (чи у храмі), і починають.

ПСАЛОМ 90

Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. Каже він до Господа: “Ти Пристановище і Захист мій, Бог мій, і я уповаю на Нього”. Він спасе тебе від сіті ловця і від пошесті згубної. Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. Ані пошесті, що ходить у темряві, ані напасті духа зла опівдні. Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. Бо ти сказав: “Господь – надія моя”, і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. Бо Він ангелам Своїм зве­лить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. На гаспида й василиска ти наступатимеш, і потопчеш лева й змія. Бо каже Господь: “За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. Довгим жит­тям обдарую його і дам йому спасіння Моє”.

І після цього найвищим гласом співають:

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

І співається І стаття Непорочних (кафизма 17, псалом 118), глас 6:

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

В кінці кожного стиха співаємо:

Алилуя.

Блаженні ті, що додержують свід­чення Його і всім серцем шукають Його.
Алилуя.

Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
Алилуя.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
Алилуя.

Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
Алилуя.

Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
Алилуя.

Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
Алилуя.

О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
Алилуя.

Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
Алилуя.

Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
Алилуя.

Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
Алилуя.

Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
Алилуя.

Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
Алилуя.

Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
Алилуя.

Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
Алилуя.

Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
Алилуя.

Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
Алилуя.

Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
Алилуя.

Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
Алилуя.

Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
Алилуя.

Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
Алилуя.

Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
Алилуя.

Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
Алилуя.

Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
Алилуя.

Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
Алилуя.

Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
Алилуя.

Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
Алилуя.

В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
Алилуя.

Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
Алилуя.

Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
Алилуя.

Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
Алилуя.

Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
Алилуя.

Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
Алилуя.

Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
Алилуя.

Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
Алилуя.

Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
Алилуя.

Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
Алилуя.

Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
Алилуя.

Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
Алилуя.

Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
Алилуя.

Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
Алилуя.

Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
Алилуя.

Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
Алилуя.

І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
Алилуя.

І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
Алилуя.

Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
Алилуя.

Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
Алилуя.

Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
Алилуя.

Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
Алилуя.

Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
Алилуя.

Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
Алилуя.

Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
Алилуя.

Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
Алилуя.

Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
Алилуя.

Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
Алилуя.

Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
Алилуя.

Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
Алилуя.

Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
Алилуя.

Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
Алилуя.

Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
Алилуя.

Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
Алилуя.

Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
Алилуя.

Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
Алилуя.

Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
Алилуя.

Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
Алилуя.

Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
Алилуя.

Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
Алилуя.

Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
Алилуя.

Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
Алилуя.

Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
Алилуя.

Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
Алилуя.

Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
Алилуя.

Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
Алилуя.

Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
Алилуя.

Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
Алилуя.

Слава…
Алилуя.

І нині…
Алилуя.

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.

Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І після цього починаємо II статтю, глас 5:

Руки Твої створили мене і впоряд­кували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.

В кінці кожного стиха співаємо:

Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Знаю, Господи, що суди Твої пра­ведні і що Ти справедливо покарав мене.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Твій – я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Слава…
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

І нині…
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.

Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І після цього починаємо III статтю, глас 3:

Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.

В кінці кожного стиха співаємо:

Алилуя.

Стопи мої направ за словом Тво­їм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
Алилуя.

Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
Алилуя.

Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
Алилуя.

Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
Алилуя.

Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
Алилуя.

Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
Алилуя.

Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
Алилуя.

Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
Алилуя.

Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
Алилуя.

Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
Алилуя.

Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
Алилуя.

Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
Алилуя.

Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
Алилуя.

Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
Алилуя.

Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
Алилуя.

Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
Алилуя.

Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
Алилуя.

Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
Алилуя.

Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
Алилуя.

Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
Алилуя.

Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
Алилуя.

Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
Алилуя.

Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
Алилуя.

Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
Алилуя.

Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
Алилуя.

Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
Алилуя.

Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
Алилуя.

Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
Алилуя.

Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
Алилуя.

Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
Алилуя.

Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
Алилуя.

Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
Алилуя.

Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
Алилуя.

Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
Алилуя.

Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
Алилуя.

Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
Алилуя.

Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
Алилуя.

Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
Алилуя.

Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
Алилуя.

Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
Алилуя.

Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
Алилуя.

Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
Алилуя.

Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
Алилуя.

Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
Алилуя.

Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
Алилуя.

Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.
Алилуя.

Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.
Алилуя.

Відразу співаємо:

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Всі святі знайшли джерело життя і двері раю. О, коли б і мені знайти до нього путь покаяння. Я – загублене ягня, поклич мене, Спасе, і спаси мене.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Святі мученики! Ви проповідували про Христа – Божого Агнця, і, як ягнята, замучені були, і перейшли до життя, що ніколи не старіє, а вічно існує. Щиро ж благайте Христа, щоб і нам подав відпущення гріхів.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Всі ви дорогою вузькою і скорботною ходили, хрест, як ярмо, в житті взявши, і Мене наслідували вірою, прийдіть і втіштеся славою і вінцями небесними, що Я приготував вам.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Я несказанної Твоєї слави образ, хоч і ношу на собі рани гріховні, зглянься на Твоє творіння, Владико, і очисти Твоїм милосердям, і жадану вітчизну подай мені, в раю знову мене оселивши.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

З нічого Ти мене колись створив і Божественним Твоїм образом підніс; за порушення ж заповіді знову в землю, з якої взяв мене, повернув. Піднеси ж до первісної подоби Твоєї, щоб давню красу мені оновити.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Упокой, Боже, раба Твого (рабу Твою) і осели його (її) в раю, де всі святі, Господи, сяють, як світила. Упокой, Гос­поди, спочилого раба Твого (рабу Твою), не пам’ятаючи всіх його (її) гріхів.

Слава…

Троїчне Сяйво Єдиного Божества благочесно прославляємо співами: Свят єси, Отче Безначальний, Співбезначальний же Сину і Божественний Душе, просвіти нас, що з вірою Тобі служимо, і з вічного вогню визволи.

І нині…

Богородичний: Радуйся, Чиста, що Бога тілом породила на спасіння всіх. Через Тебе рід людський знайшов спасіння: о, коли б і ми рай знайшли за Твоєю допомогою, Богородице чиста і благословенна.

Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі, Боже (тричі).

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.
Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І після виголосу співають сідальний, глас 5:

Упокой, Спасе наш, з праведними раба Твого (рабу Твою) і осели його (її) в оселях Твоїх, як про це написано, і прости як Милосердний всі гріхи його (її) вільні і невільні, і все, чим згрішив він (згрішила вона) свідомо і несвідомо, Людинолюбче.

Слава…

І все, чим згрішив він (згрішила вона) свідомо і несвідомо, Людинолюбче.

І нині…

Христе Боже, Ти від Діви засяяв світові і через Неї нас синами світла показав, помилуй нас.

ПСАЛОМ 50

Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе Єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрості Твоєї явив Ти мені. Окропи мене ісопом – і очищуся, омий мене – і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість – і зрадіють кості мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі’ моєму. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме прав­ду Твою. Господи, відкрий уста мої, і язик мій сповістить хвалу Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. Ублажи, Господи, благоволінням Твоїм Сіон, і нехай збудуються стіни єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покла­дуть на Жертовник Твій тельців.

Потім співається канон, глас 6:

ПІСНЯ 1

Як по суші, перейшов Ізраїль по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон потопляється; пісню перемоги Богові співаймо, взиваючи.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

У небесних оселях непохитні му­ченики завжди молять Тебе, Христе: вірного (вірну), якого (яку) від землі при­йняв Ти, вічних благ сподоби.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

Усе живе разом упорядкувавши і прикрасивши, вінцем усього створив Ти мене, людину смиренну і водночас величну, тому душу раба Твого (раби Твоєї), Спасе, упокой.

Слава…

На початку жителем та господарем раю учинив Ти мене, за порушення ж заповіді Твоєї вигнав мене. Тому душу раба Твого (раби Твоєї), Спасе, упокой.

І нині…

Той, що з ребра колись створив Єву, нашу праматір, з пречистої Твоєї, Діво, утроби у плоть одягається, і нею силу смерті знищив.

ПІСНЯ 3

Нема Святого, як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і утвердив нас на камені сповідання Твого.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

Твої, Життєдавче, мученики, що законно постраждали і вінцем перемоги прикрасилися, вічне визволення тому (тій), що у вірі преставився (преставилася), по­дають.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

Мене, заблудлого, многими чудеса­ми і знаменнями спочатку навчивши, наостанку Сам Себе з милосердя як Співстраждальник умалив і, пошукав­ши, знайшов мене і спас.

Слава…

Того (ту), що до Тебе від скороми­нучого і тлінного життя прибув (при­була), сподоби, Благий, в оселях вічних жити радісно, оправдавши його (її) ві­рою і благодаттю.

І нині…

Нема непорочних, крім Тебе, Пречиста Богомази, бо Ти єдина зачала в утробі від віку Бога іс­тинного, що силу смерті знищив.

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.
Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Сідальний, глас 6

Воістину все суєта, а життя – тінь і сон, бо даремно турбується всякий земнородний, як каже Писання: хоч би й світ увесь здобули, і тоді у гробі оселимося, де вкупі царі й убогі. Тому, Христе Боже, спочилого раба Твого (спо­чилу рабу Твою) (ім’я) упокой як Людинолюбець.

Слава Отцю і Сину, і Свя­тому Духові нині і повсякчас, і на віки віків.

Всесвята Богородице, в житті моїм не залиш мене, людському заступництву не доручай мене, а Сама заступи і помилуй мене.

ПІСНЯ 4

Христос моя сила, Бог і Господь, чесна Церква побожно співає, взиваючи, від помислу чистого Господа прославляючи..

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

Найвищу премудрість, Владико, і в дарах безмежну щедрість виявляючи, со­бори мучеників до ангелів приєднав єси.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

Несказанної Твоєї слави сподоби, Христе, того (ту), що до Тебе преставився (преставилася), де тих, хто радіє, оселі і голос чистої радості.

Слава…

Прийми, Многомилостивий, того (ту), хто Божественну Твою державу славить, якого (яку) Ти від землі прий­няв і сином (дочкою) світла вчини, очис­тивши від темряви гріховної.

І нині…

За пристановище пре­чисте, храм пренепорочний, ковчег всесвятий і непорочну оселю святості обрав Владика Тебе, красу Якова.

ПІСНЯ 5

Божественним світлом Твоїм, Блаже, просвіти, молюся, душі тих, що зрання линуть до Тебе пізнати Тебе, Слово Боже, іс­тинного Бога, що з темряви гріхів взиває.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

Як жертва священна і як людського єства початок, мученики завжди нам спасіння вимолюють, прославленому Богові себе віддавши.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

Небесного життя і роздавання дарів сподоби, Господи, раніше спочилого ві­рного раба Твого (вірну рабу Твою), ви­зволення від гріхів йому (їй) подавши.

Слава…

Єдиний єством Животворець і благості воістину недослідима безодня, того, що преставився (ту, що проставилася), Царства Твого сподоби, Щедрий, єдиний Безсмертний.

І нині…

Тобою, Владичице, для світу Народжений став силою, ра­дістю і спасінням загиблим, визволяючи від врат пекельних тих, що з вірою Тебе прославляють.

ПІСНЯ 6

Житейське море, схвильоване бу­рею напастей, бачачи і до тихого пристановища Твого прийшовши, благаю: “Визволи з тління життя моє, Многомилостивий”.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

На хресті розіп’ятий, зібрав Ти до Себе собори мучеників, що так, як і Ти, Благий, постраждали. Тому молимо Тебе: преставленого (преставлену) до Тебе упокой.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

Коли прийдеш на хмарах у неска­занній славі Твоїй страшно судити увесь світ, благоволи, Світло, зустріти Тебе, Визволителю, вірному рабові Твоєму (вірній рабі Твоїй), якого (яку) від землі прийняв єси.

Слава…

У Божественній Своїй силі джере­лом життя бувши, Ти, Владико, виво­диш закованих; тому раба Твого (рабу Твою), що до Тебе з вірою відійшов (відійшла), у райських радощах осели.

І нині…

У землю ми поверну­лись, Божу заповідь Божественну пору­шивши; через Тебе ж, Діво, від землі на небеса вознеслися, тління смертного позбувшися.

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.
Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Кондак:

Зі святими упокой, Христе, душу раба Твого (раби Твоєї), де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхань, а життя безконечне.

Ікос:

Ти єдиний Безсмертний, що створив і впорядкував людину, ми ж, земні, з землі створені і в ту саму землю повернемося, бо так звелів Той, Хто створив мене і сказав мені: “Земля єси і в землю повернешся”. Туди ж і всі ми, люди, підемо, з надгробним риданням співаючи пісню: алилуя.

ПІСНЯ 7

Росоносною піч учинив ангел преподобним юнакам, халдеїв же опаляючи, веління Боже мучителя нахилило взивати: “Благословен єси, Боже отців наших”.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

Від первісного гріха кров’ю Твоєю визволені, мученики, власною кров’ю окропившись, явно Твою смерть прообразують. Благословен єси, Боже отців наших.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

Люту смерть Ти умертвив єси, Сло­во Живоначальне, прийми спочилого (спочилу) з вірою в Тебе, що славить Тебе, Христе, виголошуючи: “Благо­словен єси, Боже отців наших”.

Слава…

Духом Божественним мене, людину, ожививши, Богоначальний Владико, сподоби спочилого (спочилу) Царства Твого, щоб співав (співала) Тобі, Спасе: “Благословен єси, Боже отців наших”.

І нині…

Вищою за всяке тво­ріння, Пренепорочна, стала Ти, зачавши Бога, що врата смерті переміг і засуви їх розбив. Тому Тебе, Чиста, ми, вірні, у піснях славимо як Богоматір.

ПІСНЯ 8

3 полум’я преподобним росу ви­точив і жертву праведника водою спалив; бо все твориш, Христе, з волі Своєї; Тебе про­славляємо по всі віки.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

Мужньо подвиги показавши, при­йняли ви, мученики і страстотерпці, вінець перемоги, до Христа взиваючи: Тебе величаємо Христе, по всі віки.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

Вірних, що життя побожно зали­шили і до Тебе, Владико, перейшли, при­йми милостиво і упокой як Милосерд­ний, що величають Тебе по всі віки.

Слава…

Благозволь, Спасе, нині в землі пра­ведних оселитися всім, що раніше спо­чили, вірою і благодаттю оправдавши тих, що величають Тебе по всі віки.

І нині…

Всі славимо Тебе, Всеблаженна, що породила Слово Блажен­не, воістину суще, що заради нас плоть прийняло; Його величаємо по всі віки.

Диякон: Богородицю і Матір Світла в піснях величаймо.
Хор: Духи і душі праведних хвали­тимуть Тебе, Господи.

ПІСНЯ 9

Бога людям неможливо бачити, бо на Нього не сміють чини ангельські диви­тись: через Тебе, Всечиста, Слово стало тілом і явилося людям; величаючи Його з Небесними Силами, Тебе ублажаємо.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

Надія зміцнила собори мучеників, запалила їх любов’ю до Тебе, подавши їм образ будучого непорушного істинно­го спокою, його ж, Благий, преставле­ного вірного (преставлену вірну) сподоби.

Упокой, Господи, душу спочи­лого раба Твого (спочилої раби Твоєї).

Світле Твоє і Божественне сяйво, Христе, благослови одержати з вірою преставленому (преставленій), подаючи йому (їй) як Єдиний Милостивий спокій на лоні Авраама і вічного блаженства його (її) сподобляючи.

Слава…

Своїм єством, Благий і Милосерд­ний, і Многомилостивий, і Благоутробний, – тих, що з цього місця страждання і тіні смертної преставив, осели там, де Твоє, Спасе, світло сяє.

І нині…

Визнаємо Тебе, Чиста, за покров святий і ковчег, і скрижалі за­кону благодаті, бо через Тебе прощення дано було тим, що оправдалися кров’ю Народженого з Твоєї утроби, Пренепорочна.

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.
Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І після єктенії починаємо стихири самогласні преподобного Іоана Дамаскина:

Глас 1:
Яка життєва насолода не знає пе­чалі? Яка слава на землі буває незмін­на? Все від тіні слабше, все за сон примарніше: одна мить, і все це смерть за­бирає. Але в світлі лиця Твого, Христе, і в насолоді краси Твоєї того, кого Ти обрав, упокой як Людинолюбець.

Глас 2:
О, як тяжко душі з тілом розлуча­тися; як тоді плаче вона, і нема, щоб хтось помилував її. До ангелів очі під­водячи, даремно вона молиться; до лю­дей руки простягає, але немає допомоги. Тому, улюблені браття мої, помисливши про скороминуче життя наше, просімо у Христа упокоєння для спочилого (спочилої) і душам нашим великої милості.

Глас З:
Все суєта людська, що зникає після смерті: не лишається багатства, минає й слава, бо приходить смерть, і все це зникає. Тому до Христа Безсмертного взиваймо: преставленого (преставлену) від нас упокой в оселі, де всі радіють.

Глас 4:
Де мирська пристрасть? Де мрія про скороминуче? Де золото і срібло? Де безліч слуг і слава? Все порох, все попіл, все тінь. Але прийдіть, взиваючи до Безсмертного Царя: Господи, вічних благ Твоїх сподоби преставленого (преставлену) від нас, упокоївши його (її) у вічному блаженстві Твоєму.

Глас 5:
Згадав я пророка, що викликував: я – земля і попіл. Та ще, оглянувши гро­би і побачивши оголені кості, сказав: хто ж тут цар чи воїн, чи багатий, чи вбо­гий, чи праведник, чи грішник?! Але упокой, Господи, з праведними раба Твого (рабу Твою).

Глас 6:
Початком моїм і основою стало Твоє творче веління, бо зволив від неви­димого і від видимого створити мене живим єством; із землі тіло моє створив Ти і душу дав мені Твоїм Божественним і животворчим подихом. Тому, Христе, раба Твого (рабу Твою) в країні живих і в оселях праведних упокой.

Глас 7:
Створивши на початку чоловіка за образом Твоїм і подобою, Ти оселив його в раю, щоб він володів творінням Твоїм. Заздрістю ж диявола спокусив­шись, спожив він плоду і порушником заповідей Твоїх став. Ти, Господи, зно­ву присудив йому в землю, з якої він узятий був, повернутися і просити для себе упокоєння.

Глас 8:
Плачу і ридаю, коли розмірковую про смерть і бачу красу нашу, за образом Божим створену, що в гробах лежить – спотворена, безславна і не має вигляду. О чудо! Яке це таїнство з нами діється? Як ми піддалися тлінню? Як з’єдналися зі смертю? Воістину повелінням Бога, як написано, що подає спочилому (спо­чилій) упокоєння.

БЛАЖЕННІ, глас 6.

Хор: У Царстві Твоїм пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.

Блаженні убогі духом, бо їхнє є Цар­ство Небесне.

Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

Блаженні лагідні, бо вони успад­кують землю.

Блаженні голодні й спраглі правди, бо вони наситяться.

Блаженні милостиві, бо вони поми­лувані будуть.

Ти, Христе, за покаяння розбійника вчинив мешканцем раю, коли він на хресті взивав до Тебе: “Пом’яни мене”; сподоби ж і мене недостойного.

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Ти, що життям і смертю володієш, в оселях святих упокой того (ту), що його (її) з тимчасового життя прийняв; пом’яни і мене, коли прийдеш у Царство Твоє.

Блаженні миротворці, бо вони си­нами Божими назвуться.

Ти душами й тілами володієш, у Твоїй руці дихання наше. Утішення по­кривджених, упокой у країні праведних раба Твого (рабу Твою), якого (яку) Ти прийняв.

Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

Христос упокоїть тебе в країні жи­вих і двері раю нехай відчинить тобі, жителем Царства нехай явить і про­стить тобі все, в чому за життя згрішив ти, христолюбче (згрішила ти, христолюбице).

Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та зводитимуть на вас усяке лихослів’я і наклепи – Мене ради.

Вийдімо і побачимо в гробах, що людина – це нагі кості, пожива черви та сморід, і пізнаймо, що є багатство, краса, сила та благоліпність.

Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.

Вислухаймо, що говорить Вседер­житель: горе тим, що хочуть побачити страшний день Господній! Він є темрява, бо все буде випробуване вогнем.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Ду­хові.

Безначальному за родженням і похо­дженням, – Отцеві, що породив, покло­няюся; Сина родженого славлю, оспівую Духа Святого, рівносяйного з Отцем і Сином.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Як Ти, Діво, даєш молоко з грудей Твоїх? Як живиш Ти Того, Хто живить творіння? Це знає Той, що виточив воду із каменя і відкрив джерела водяні для спраглих людей, як написано.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик: Мир усім.
Читець: І духові твоєму.

Прокимен, глас 6: Блаженна путь, якою ти сьогодні йдеш, душе, бо приготоване тобі місце упокоєння.
Стих: До Тебе, Господи, взиватиму, Боже мій, не відвертайся мовчки від мене.

Диякон: Премудрість.
Читець: До солунян першого пос­лання святого апостола Павла читання (зач.270: 1Сол.4:13-17).
Диякон: Будьмо уважні.

Читець:
Браття, не хочу лишати вас у незнанні про померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. Бо коли ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Ним. Бо це говоримо вам словом Господнім, що ми, які живемо і залишимося до пришестя Господнього, не попередимо померлих, тому що Сам Господь у час сповіщення, при голосі архангела і сурми Божої, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніш; потім ми, що лишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назустріч Господу у повітря і так завжди з Господом будемо.

Священик: Мир тобі.
Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість. Алилуя, глас 6.
Стих: Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи.
Хор: Алилуя (тричі).

Стих: Душа його в блаженстві перебуватиме.
Хор: Алилуя (тричі).

Диякон: Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо свя­те Євангеліє.

Священик: Мир усім.
Хор: І духові твоєму.

Священик: Від Іоанна святого Євангелія читання (зач.16: Ін.5:24-30).
Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон: Будьмо уважні.

Священик:
Сказав Господь юдеям, які прийшли до Нього: істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейде від смерті до життя. Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння жит­тя, а ті, хто чинив зло, у воскресіння суду. Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

І читає священик молитву відпущення (розрішальну).

Треба знати, що молитва відпущення читається тільки над тими, хто помер після 7 років від народження. За звичаєм, цю молитву на окремому листку свяще­ник після виголошення вкладає у праву руку по­мерлого.

МОЛИТВА ВІДПУЩЕННЯ

Господь наш, Ісус Христос, Який з Божественної Своєї благодаті, дару і влади надав святим Своїм ученикам і апостолам владу прощати і відпускати гріхи людські, сказав їм: “Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться, і що зв’я­жете чи розв’яжете на землі, буде зв’язане чи розв’язане на небесах”. Від них і нам наданою наступництвом владою не­хай подасть через мене, смиренного, прощення і цьому духовному чаду (ім’я) в усьому, в чому він (вона) як людина згрішив (згрішила) перед Богом – чи то словом, чи ділом, чи думкою, чи всією своєю істотою, вільно й невільно, свідомо й несвідомо; і коли знаходився (знаходилася) під клятвою чи відлученням архієрейським або ієрейським; або коли накликав (накликала) на себе прокляття батька свого чи матері своєї, або під своє прокляття підпав (підпала) чи клятву порушив (порушила), або іншим якими гріхами як людина був зв’язаний (була зв’язана), але в них від щирого серця роз­каявся (розкаялася), і всі ті гріхи та провини нехай відпустить йому (їй). А коли що з немочі людської забув (забула), то й те усе нехай простить йому (їй) ради людинолюбства Свого, молитвами Пресвятої і Преблагословенної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, святих славних і всехвальних апостолів і всіх святих.
Хор: Амінь.

Диякон промовляє єктенію, а за ним – перший зі священиків або (якщо править) архієрей, ставши біля спочи­лого, промовляє вголос молитву:

Помилуй нас, Боже, з великої ми­лості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Після виголосу буває цілування спочи­лого (або прощання) і співаємо стихири:

Глас 2:

Прийдіть, останнє цілування від­даймо, браття, спочилому (спочилій), дякуючи Богові, він бо відійшов (вона бо відійшла) від роду свого й до гробу наближається, не дбаючи вже про суєту та про многострасне тіло. Де нині рід­ні і друзі? Ось, розлучаємось. Щоб упо­коїтись йому (їй), Господу помолимось.

Яка розлука, браття, який плач, яке ридання в цю хвилину. Тому при­йдіть, поцілуйте його (її), що недавно з нами був (була); бо кладуть його (її) до гробу, каменем накривають; в темряві він (вона) оселяється, з мертвими потре­бується і з усіма рідними та друзями нині розлучається. Щоб він упокоївся (вона упокоїлась), Господу помолимось.

Нині руйнується все житейське лукаве панування суєти, бо дух поки­нув оселю, тіло зчорніло, сосуд розбив­ся, мовчазний, нечулий, мертвий, нерухомий. Проводжаючи його (її) до мо­гили, молимо Господа дати йому (їй) упо­коєний на віки.

Яке ж то життя наше? Воісти­ну цвіт і дим, і роса рання. Підійдімо ж до гробу і пильно пригляньмося: де краса тілесна, де молодість, де очі і вигляд тіла? Зів’яло все, наче трава; все знищене. Прийдіть до Христа, зі сльоза­ми припадімо до Нього.

Великий плач і ридання, велике зітхання і горе – розлучення душі; пекло і погибель – тимчасове життя людське: тінь мінлива, сон оманливий, – і ви­явилася марною праця земного життя. Далеко тікаймо від усякого гріха земного, щоб Царство Небесне успадкувати.

Бачачи перед собою цього мерт­вого (цю мертву), всі про останню хви­лину згадаймо. Ось він (вона) зникає, як дим, від землі; відцвів (відцвіла), як квітка, зів’яв (зів’яла), як трава скошена; покрива­лом накритий (накрита), землею засипається. Залишаючи його похованим (її похованою), помолимося Христу, щоб подав йому (їй) упокоєння на віки.

Прийдіть, нащадки Адамові, погляньмо на подібного (ну) до нас, на землю повергнутого (повергнуту). Він (вона) усю красу втрачає, його (її) в могилі чер­ва роз’їдає, темрява виснажує, земля покриває. Залишаючи його похованим (її похованою), помолимося Христу, щоб подав йому (їй) упокоєння на віки.

Коли душу від тіла мають ангели забрати, вона забуває про всіх рідних і знайомих і турбується про те, як стане на майбутньому суді, щоб були відпущені діла суєти і многострасного тіла. При­йдіть, усі помолимось, благаючи Суддю, щоб Господь простив йому (їй) все, що він вчинив (вона вчинила).

Прийдіть, браття, у гробі поба­чимо попіл і порох, з якого ми створені. Куди ж це нині йдемо? І що з нами ста­лося? Хто вбогий, а хто багатий? Або хто господар, а хто слуга? Чи не всі попіл? Краса лиця зогнила, і весь цвіт юності висушила смерть.

Воістину суєта і тління всі жи­тейські розкоші і слава. Всі ми вмираємо і всі зникаємо: царі й князі, судді й вельможі, багаті й убогі, і все єство люд­ське, бо нині тих, що колись були живі, опускають у могилу. Щоб упокоїв їх Господь, помолимось.

Усі члени тіла, ще недавно ру­хомі, бачимо нині бездіяльними, мерт­вими, нечулими; бо погасли очі, зв’язані ноги, спочивають руки і слух також, і замовк язик – могилі віддається. Воіс­тину суєта все людське.

Спасай тих, що надіються на Тебе, Мати Незаходимого Сонця, Бого­родице! Умоли молитвами Твоїми Пре­благого Бога упокоїти спочилого (спочи­лу) там, де духи праведних спочивають; учини його спадкоємцем (її спадкоє­мицею) Божественної милості в оселях праведників на вічную пам’ять, Всенепорочна.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Ду­хові.

Глас 6:

Бачачи, як лежу я безмовний, бездиханний (безмовна, бездиханна), плачте за мною, брат­тя та друзі, рідні й знайомі; бо вчора ще я говорив (говорила) з вами, і раптом настала страшна година смерті. Прийдіть же всі, хто любить мене, і поцілуйте мене останнім поцілунком, бо більше не буду ходити з вами або говорити: відходжу до Судді, Який не звертає уваги на особи, бо раб і владика поруч стоять перед ним; цар і воїн, багатий і вбогий зрівняні в достоїнстві; і кожен за свої вчинки або прославиться, або осоромиться. Прошу ж усіх і благаю, повсякчасно моліться за мене Христу Богові, щоб не потрапив (потрапила) я за гріхи свої у місце мучення, а щоб оселив Він мене там, де світло життя.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитвами Матері Твоєї, Христе, і Предтечі Твого, апосто­лів, пророків, святителів, преподобних та праведних і всіх святих спочилого раба Твого (спочилу рабу Твою) упокой.

Читець: Святий Боже, Святий Кріпкий, Свя­тий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Гос­поди, очисти гріхи наші; Владико, про­сти беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Цар­ство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І співають тропарі, глас 4:

З духами спочилих праведників душу раба Твого (раби Твоєї), Спа­се, упокой і прийми його (її) до блаженного життя біля Тебе, Людинолюбче.

В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого (раби Твоєї), бо Ти єдиний Людинолюбець.

Слава…

Ти єси Бог, що зійшов до пекла і розбив кайдани закованих, Сам і душу раба Твого (раби Твоєї) упокой.

І нині…

Єдина чиста і непо­рочна Діво, що Бога без сімені породила, молися за спасіння душі його (її).

ЄКТЕНІЯ

Помилуй нас, Боже, з великої ми­лості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Диякон: Премудрість.

Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.
Хор: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.
Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Господи, помилуй
(тричі).
Благослови.

І священик виголошує відпуст:

Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами Пре­чистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу спочилого раба Свого (спочилої раби Своєї) (ім’я) в оселях святих оселить, на лоні Авраама упокоїть, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Благий і Людинолюбний.

Хор: Амінь.

Після цього:

У блаженнім успінні ві­чний спокій подай, Господи, спочилому рабу Твоєму (рабі Твоїй) (ім’я) і сотвори йому (їй) вічную пам’ять.

Хор: Вічная пам’ять (тричі).

Коли хор проспіває, священик кропить труну і померлого свяченою водою і читає про­щальну молитву:

Господь Ісус Христос, Бог наш, що дав Божественний завіт святим Своїм ученикам і апостолам в’язати й прощати гріхи тих, що впали, а вони і нам передали цю владу так само діяти, нехай простить тобі, чадо духовне (ім’я), все, що вчинив (вчинила) ти в цьому житті вільно чи невільно, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Після цього священик входить у вівтар, зачиняє царські врата і завісу. Коли ж все приготують до винесення тіла, беруть його і йдуть на цвинтар – у такому ж порядку, як ішли до церкви, – і співають по дорозі “Святий Боже…”

НА ЦВИНТАРІ.

Над могилою літія, як і в домі.

Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Свя­тий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Читець: Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Гос­поди, очисти гріхи наші; Владико, про­сти беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Цар­ство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Глас 4:

З духами спочилих праведників душу раба Твого (раби Твоєї), Спа­се, упокой і прийми його (її) до блаженного життя біля Тебе, Людинолюбче.

В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого (раби Твоєї), бо Ти єдиний Людинолюбець.

Слава…

Ти єси Бог, що зійшов до пекла і розбив кайдани закованих, Сам і душу раба Твого (раби Твоєї) упокой.

І нині…

Єдина чиста і непо­рочна Діво, що Бога без сімені породила, молися за спасіння душі його (її).

ЄКТЕНІЯ

Помилуй нас, Боже, з великої ми­лості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Священик кропить могилу свяченою во­дою. Люди опускають труну в могилу.

***(В деяких місцях існує ще й такий звичай: додатково в цьому моменті священик робить  лопатою знак хреста в головах, ногах і по боках могили, за кожним разом виголошуючи: “Печатається гріб цей до другого при­шестя Господа нашого Ісуса Христа”.)***

А потім, взявши лопату землі й висипаю­чи її на труну навхрест, виголошує:

Господня земля, і все, що наповнює її, вселенна, і всі, що живуть у ній.

І співають на глас 8:

Земле, земле! Розступися і прийми створене Божою рукою тіло, яке до тебе, що його породила, знову повертається. Те, що було створене за образом Божим, прийняв Творець, а ти прийми це, як своє.

Після цього всі відходять, славлячи Бога.

Scroll Up