Чин похорону монахів

ТРЕБНИК

В КЕЛІЇ.

Коли хто з монахів відійде до Господа, оскільки не подобає обмивати його тіло, щоб не бачити зовсім його наготи, призначений на це монах обтирає губкою його тіло теплою водою, творячи раніше губкою хрест на чолі спочилого, на грудях, на руках, на ногах і на колінах, більше ж нічого.

Потім приносить чисту одежу і зодягає його, знявши з нього старий одяг, так, щоб наготу його не бачити. І після того, як одягне його, покладає на нього куколь, якщо схимник, закривши наміткою обличчя, щоб не бачили його вигляду. Потім одягає на нього аналав і підперізує його шкі­ряним поясом, і взуває на нього нові сандалі (якщо ж пострижений в малу схиму, то тільки у власяницю і рясу, а на голову одягає клобук.) Далі зодягається в мантію, і призначений для цього монах, обрізавши край мантії, обв’язує тіло спочилого хрестовидно, почавши від го­лови, творить три хрести – один на голові, другий на грудях, третій на колінах; а тією частиною, що залишилася, зв’язує його ноги.

Після цього запрошується черговий свяще­ник, який, зодягнувши на себе єпитрахіль і поклавши ладан у кадильницю, творить зви­чайний початок:

Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Свя­тий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Читець: Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Гос­поди, очисти гріхи наші; Владико, про­сти беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Цар­ство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І відразу ж співають тропарі, глас 4:

З духами спочилих праведників душу раба Твого (раби Твоєї), Спа­се, упокой і прийми його (її) до блаженного життя біля Тебе, Людинолюбче.

В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого (раби Твоєї), бо Ти єдиний Людинолюбець.

Слава…

Ти єси Бог, що зійшов до пекла і розбив кайдани закованих, Сам і душу раба Твого (раби Твоєї) упокой.

І нині…

Єдина чиста і непо­рочна Діво, що Бога без сімені породила, молися за спасіння душі його (її).

Диякон промовляє єктенію, а за ним – священик молитву:

Помилуй нас, Боже, з великої ми­лості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Диякон: Премудрість.

Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.
Хор: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.
Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Господи, помилуй
(тричі).
Благослови.

І священик виголошує відпуст:

Христос, що воскрес із мертвих, живими і мертвими володіє, , істинний Бог наш, молитвами Пре­чистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу спочилого раба Свого (спочилої раби Своєї) (ім’я) в оселях святих оселить, на лоні Авраама упокоїть, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Благий і Людинолюбний. Амінь.

Після цього братія бере тіло спочилого і переносить його до храму.

У ХРАМІ.

Якщо спочилий брат є ієромонах, то ставлять його тіло посе­ред храму; якщо ж спочилий є простий монах, то в притворі. І, коли настане час похорону, вдаряють у великий дзвін, збирається вся братія, роздаються їй запалені свічки, і починають:

Диякон: Благослови, владико.

Священик: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.Хор: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Свя­тий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Читець: Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Гос­поди, очисти гріхи наші; Владико, про­сти беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Цар­ство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

ПСАЛОМ 90

Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. Каже він до Господа: “Ти Пристановище і Захист мій, Бог мій, і я уповаю на Нього”. Він спасе тебе від сіті ловця і від пошесті згубної. Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. Ані пошесті, що ходить у темряві, ані напасті духа зла опівдні. Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. Бо ти сказав: “Господь – надія моя”, і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. Бо Він ангелам Своїм зве­лить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. На гаспида й василиска ти наступатимеш, і потопчеш лева й змія. Бо каже Господь: “За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. Довгим жит­тям обдарую його і дам йому спасіння Моє”.

Братія співає:

Алилуя, глас 8:
Стих: Блаженний той, кого Ти об­рав і прийняв, Господи.
Стих: Пам’ять його з роду в рід.

Тропар, глас 8:
Глибиною мудрості, людинолюбно все будуючи і корисне всім подаючи, Єдиний Сотворителю, упокой, Господи, душу раба Твого (раби Твоєї), що надію покладав (поклала) на Тебе, Творця і Промислителя, і Бога нашого.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Тебе і стіну, і при­становище маємо, і молитвеницю благоприємну до Бога, що Його породила єси, Богородице Неневісна, вірних спа­сіння.

І потім:

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

І співаються непорочні (кафизма 17, псалом 118), які розділяються на дві статті:

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Заповіти Твої – утіха моя; не забуду я слова Твого.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Свідчення Твої – втіха моя, [і накази Твої] – радники мої.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Я пристав до свідчень Твоїх – Господи, не осором мене.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Це – втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Постанови Твої – то пісня моя на місці блукання мого.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Милості Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій – повчання моє.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Всі заповіді Твої – істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

І останній стих:

тричі:

Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
Благословен єси Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.

Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І після цього починаємо другу статтю:

Твій – я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
Твій я, спаси мене.

Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
Твій я, спаси мене.

Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
Твій я, спаси мене.

О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
Твій я, спаси мене.

Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
Твій я, спаси мене.

Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
Твій я, спаси мене.

Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
Твій я, спаси мене.

Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
Твій я, спаси мене.

Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
Твій я, спаси мене.

Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
Твій я, спаси мене.

Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
Твій я, спаси мене.

Закон Твій – світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
Твій я, спаси мене.

Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
Твій я, спаси мене.

Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
Твій я, спаси мене.

Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
Твій я, спаси мене.

В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
Твій я, спаси мене.

Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
Твій я, спаси мене.

Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони – радість серця мого.
Твій я, спаси мене.

Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
Твій я, спаси мене.

Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
Твій я, спаси мене.

Ти – моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
Твій я, спаси мене.

Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
Твій я, спаси мене.

Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
Твій я, спаси мене.

Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
Твій я, спаси мене.

Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні – неправда.
Твій я, спаси мене.

Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
Твій я, спаси мене.

Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
Твій я, спаси мене.

Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
Твій я, спаси мене.

Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
Твій я, спаси мене.

Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
Твій я, спаси мене.

Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
Твій я, спаси мене.

Я – раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
Твій я, спаси мене.

Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
Твій я, спаси мене.

Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
Твій я, спаси мене.

Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
Твій я, спаси мене.

Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
Твій я, спаси мене.

Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
Твій я, спаси мене.

Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
Твій я, спаси мене.

Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, – правда і чиста істина.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Розпалене й чисте слово Твоє, і я – раб Твій – полюбив Його.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Правда Твоя – правда вічна, і закон Твій – істина.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої – утіха моя.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Правда свідчень Твоїх – вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої – істина.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Основа слів Твоїх – істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої – правда.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій – утіха моя.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

І завершуємо другу статтю непорочних цим стихом:

тричі:

Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.
У царстві Твоїм, Господи, пом’яни раба Твого (рабу Твою).

Відразу співаємо:

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Всі святі знайшли джерело життя і двері раю. О, коли б і мені знайти до нього путь покаяння. Я – загублене ягня, поклич мене, Спасе, і спаси мене.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Святі мученики! Ви проповідували про Христа – Божого Агнця, і, як ягнята, замучені були, і перейшли до життя, що ніколи не старіє, а вічно існує. Щиро ж благайте Христа, щоб і нам подав відпущення гріхів.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Всі ви дорогою вузькою і скорботною ходили, хрест, як ярмо, в житті взявши, і Мене наслідували вірою, прийдіть і втіштеся славою і вінцями небесними, що Я приготував вам.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Я несказанної Твоєї слави образ, хоч і ношу на собі рани гріховні, зглянься на Твоє творіння, Владико, і очисти Твоїм милосердям, і жадану вітчизну подай мені, в раю знову мене оселивши.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

З нічого Ти мене колись створив і Божественним Твоїм образом підніс; за порушення ж заповіді знову в землю, з якої взяв мене, повернув. Піднеси ж до первісної подоби Твоєї, щоб давню красу мені оновити.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Упокой, Боже, раба Твого (рабу Твою) і осели його (її) в раю, де всі святі, Господи, сяють, як світила. Упокой, Гос­поди, спочилого раба Твого (рабу Твою), не пам’ятаючи всіх його (її) гріхів.

Слава…

Троїчне Сяйво Єдиного Божества благочесно прославляємо співами: Свят єси, Отче Безначальний, Співбезначальний же Сину і Божественний Душе, просвіти нас, що з вірою Тобі служимо, і з вічного вогню визволи.

І нині…

Богородичний: Радуйся, Чиста, що Бога тілом породила на спасіння всіх. Через Тебе рід людський знайшов спасіння: о, коли б і ми рай знайшли за Твоєю допомогою, Богородице чиста і благословенна.

Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі, Боже (тричі).

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.
Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І після виголосу співають сідальний, глас 5:

Упокой, Спасе наш, з праведними раба Твого (рабу Твою) і осели його (її) в оселях Твоїх, як про це написано, і про­сти як Милосердний всі гріхи його (її) вільні і невільні, і все, чим згрішив він (згрішила вона) свідомо і несвідомо, Людинолюбче.

Слава Отцю і Сину, і Свя¬тому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Христе Боже, Ти від Діви засяяв світові і через Неї нас сина­ми світла показав, помилуй нас.

ПСАЛОМ 50

Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе Єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрості Твоєї явив Ти мені. Окропи мене ісопом – і очищуся, омий мене – і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість – і зрадіють кості мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі’ моєму. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме прав­ду Твою. Господи, відкрий уста мої, і язик мій сповістить хвалу Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. Ублажи, Господи, благоволінням Твоїм Сіон, і нехай збудуються стіни єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покла­дуть на Жертовник Твій тельців.

Далі починаємо антифони ці:

Антифон 1, глас 1:

Коли скорблю я, вислухай мої бо­лісті, Господи, до Тебе взиваю.

Пустельникам, які не мають мир­ської суєти, належить постійне бажан­ня Божественного.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Святому Духові честь і слава, яка належить Отцю, разом і Сину; ради цього оспівуємо Тройці єдину державу.

Стихири святого Феофана, глас 1:

Тобі, Спасе, молимось, Твого солодкого причастя спочилого сподоби і всели в скиніях праведних, в обителях святих Твоїх, в небесних оселях, милосердям Твоїм прощаючи його провини і подаючи йому упокоєння.

Ніхто не безгрішний, ніхто від лю­дей, тільки ти Єдиний, Безсмертний; тому раба Твого, Боже Щедрий, у світ­лості осели, з чинами ангелів Твоїх, ми­лосердям Твоїм прощаючи беззаконня і подаючи йому упокоєння.

Більші за видиме Твої, Спасе, обі­тниці, що їх око не бачило і вухо не чуло, і на серце не приходило, Владико; їх же солодкого причастя отримати сподоби того, що до Тебе відійшов, і подай йому життя вічне.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Христа, Твоє наро­дження, ублагай, Мати Діво, щоб Він гріхів прощення подав рабу Твоєму, що Тебе Богородицею благочесно пропо­відував і словом правдивим сповіщав, його сподоби світлості святих і радості у Царстві Своїм.

Антифон 2, глас 2:

На небо очі серця мого піднімаю до Тебе, Спасе, спаси мене Твоїм Сяйвом.

Помилуй нас, що багато грішать перед Тобою кожного часу, о Христе мій! І дай образ покаяння перед Тобою раніше кінця.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Святому Духові подобає царювати, освячувати, підтримувати творіння; бо він є Бог Єдиносущний Отцю і Слову.

Стихири, глас 2:

Владу смерті і тління Твоєю живо­носною смертю подолав єси, Владико, всім же дарував життя вічне, і воскре­сіння мертвих смертним дарував Ти. Тому Тобі молимось, Спасе, упокой того, хто у вірі упокоївся, і солодкої Твоєї до­броти його сподоби, Людинолюбче.

Щоб людей спільниками Боже­ственного Царства вчинити, Ти пере­терпів Хрест, добровільну смерть при­йняв. Цього ради молимось Твоєму ми­лосердю, причасником Царства Твого яви того, хто у вірі до Тебе відійшов, і солодкої Твоєї доброти Того сподоби, Людинолюбче.

З трепетом жахливим і страшним перед судилищем Твоїм предстоять від віку спочилі, відповіді праведної чека­ючи від Тебе, Спасе, і Божественно­го правосуддя; тоді помилуй, Владико Спасе, раба Твого, що у вірі до Тебе віді­йшов, і повсякчасної насолоди Твоєї, і блаженства сподоби.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Єви праматері, Ти, чиста, зачавши Бога, борг віддала; Того, що нетління і воскресіння вір­ним дарує і славою безсмертя вінчає, Хто Тебе величає, Його нині благати не переставай спочилого оселити у світлі Своєї світлості, Богоневісна.

Антифон 3, глас 3:

Полон Сиона Ти визволив з Вавилону, і мене від пристрастей до життя приведи, Слово.

Ті, що на півдні сіють сльозами Бо­жественними, радістю жнуть колосся життя вічного.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Святому Духові всяка подяка, як Отцю і Сину співсяє, Ним же все живе і рухається.

Стихири, глас 3:

Славлю Хрест Твій чесний, яким життя дарувалось і їжі споживання тим, що з вірою і любов’ю Тебе оспівують, Єдиний Многомилостивий. Тому моли­мось Тобі, Христе Боже: того, хто пішов від нас, упокой, де оселя всіх, що раді­ють Тобою, славлячи Твоє Божество.

Єдиний Милостивий і Милосерд­ний, маючи неосяжну благості безодню і знаючи єство людське, що створив його, Тебе благаємо, Христе Боже, спочилого від нас упокой там, де оселя всіх, що в Тобі радіють, славлячи Твоє Божество.

Ти заснув у гробі як людина, силою Твоєю непереможною як Бог воскре­сив тих, що у гробах спали і невмовкну пісню Тобі приносили. Тому молимось Тобі, Христе Боже: спочилого упокой там, де оселя всіх, що радіють Тобою, славлячи Твоє Божество.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Свічкою розумною Тебе, Богородице, всі знаємо, що носи­ла Світло Божества, яке з’єдналося з ті­лом людського єства; тому моли Твого Сина і Бога спочилого упокоїти в насо­лоді, там, де оселя всіх, хто радіє, Чис­та, славлячи Тебе, Всенепорочну.

Антифон 4, глас 4:

Від юності моєї многі борють мене пристрасті, але Сам мене заступи і Спа­си, Спасе мій.

Ненависники Сиону, осоромтесь від Господа, бо, як трава від вогню, посохнете.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Святим Духом всяка душа ожив­ляється і чистотою підноситься, світліється Троїчною єдністю священотайно.

Стихири, глас 4:

Воістину страшне є смерті таїнство, як душа від тіла примушена розлучати­ся від сполучення і єднання, природний союз Божим повелінням розділяється. Тому Тебе благаємо: спочилого упокой в оселях праведних Твоїх, Життєдавче, Людинолюбче.

Сном для віруючих стала смерть, коли положили у гріб Тебе, що всіми во­лодієш і смерті державу зруйнував, і по­долав її насилля багатолітнє. Тому Тебе благаємо: спочилого упокой в оселях святих Твоїх, у світлостях праведних.

Ти є істина і освячення наше, і ду­шам визволення: бо до Отця привів оправданими і визволеними, взявши наші провини. І нині благаємо Тебе: спочилого у радості і світлостях святих, Милостивий Спасе наш, упокой.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Слова Богонатхненних пророків сповнила Ти, Всенепорочна, Богородицею Тебе називаємо: Бо Ти народила неосяжно Бога втілено­го, що визволив нас від полону гріхов­ного. Тому нині, благаємо Тебе: спочи­лого раба Твого просвіти Своїм сяйвом, Пренепорочна.

Антифон 5, глас 5:

Коли скорблю я, з Давидом оспівую Тебе, Спасе мій: визволи душу мою від язика облесливого.

Пустельникам життя блаженним є, що божественними словами окриля­ються.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Святим Духом оживляється все видиме і невидиме: бо Він Самодержав­ний є і один із Тройці.

Стихири, глас 5:

Сяйвом Лиця Твого, Христе, спо­чилого як Щедрий просвіти, вселяю­чи його в місце квітуче, на водах Твого чистого і Божественного спокою, на лоні Авраама праотця, там, де світло Твоє чисте перебуває і витікають дже­рела благості, де радіють і веселяться собори праведних Твоєю благістю; з ними ж осели раба Твого, подаючи ве­лику милість.

Оспіваний голосами собору всіх святих, що славить Твою державу, бла­гослови, Щедрий, і того, хто від тим­часового життя представився до Тебе, Владики всіх і Людинолюбця, дарую­чи йому насолоджуватися красою Тво­єї благості і освячуватися чистим Тебе спогляданням, де навколо Престолу Твого радіють ангели і собори святих радісно оточують, з ними ж і рабу Твоє­му упокоєння подай і велику милість.

Там, де пророків собор, апосто­лів і мучеників чини і всіх тих, що від віку оправдались Твоїм спасительним стражданням і Кров’ю, якою Ти ви­купив поневолену людину, там у вірі спочилого упокой як Людинолюбець, прощаючи і провини, бо Ти єдиний без­грішний на землі пожив. Святий воіс­тину Ти і єдиний серед мертвих свобідний. Тому Твоєму рабові подай упоко­єний і велику милість.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Законом гріховним нас, поневолених, Ти визволила, Вла­дичице, що в утробі Законодавця і Царя Христа зачала, Єдина Мати Діво. Ним же ми оправдаємось, даром і благодат­тю; Його ж нині благай написати у кни­зі життя душі тих, що оспівують Тебе, Богоматір; щоб заступництвом Твоїм спастися, Всенепорочна, і від Сина Тво­го очікуване отримати визволення, поклоняючись Йому, що подає світові ве­лику милість.

Антифон 6, глас 6:

До неба зводжу очі мої до Тебе, Слово; змилуйся наді мною, щоб я жив для Тебе.

Помилуй нас, принижених, Слово, і зроби нас поживнми сосудами Твоїми.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

У Святому Дусі причина спасіння всіх, на кого Він по заслузі дихне, того скоро від земного визволяє, окриляє, ростить і підносить до гори.

Стихира, глас 6:

Маючи недосяжне до нас милосер­дя і джерело невичерпної Божественної милості, Многомилостивий; того, що до Тебе, Владико, прийшов, осели в землі живих, даруючи улюблені і жадані осе­лі, що завжди існують; бо Ти за всіх про­лив Кров Твою, Христе, і Живоносною ціною світ визволив.

Ти животворчу смерть перетерпів добровільно і життя виточив, і дав на­солоду повсякчасну вірним; в ній же упокой спочилого в надії на воскресін­ня, прощаючи всі його провини благістю, бо Ти Єдиний безгрішний, Єдиний, Благий і Людинолюбець, щоб всі ми оспівували ім’я Твоє, Христе, і ми, спа­сенні, славимо Твоє Людинолюбство.

Знаючи, що Ти, Христе, богоначальною владою володієш живими і мертвими, молимо Тебе, вірного раба Твого, що до Тебе Єдиного благ подате­ля відійшов, упокой його з вибраними Твоїми в місці прохолодному, у світлос­ті святих; бо Ти Милостивий і як Бог спасаєш тих, кого створив за образом Своїм, Єдиний Многомилостивий.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Ти стала вмістили­щем Божественним, Пресвята; бо Бога вмістила і Бога породила Ти безмужньо в двох єствах, в Єдиній же іпостасі; моли Його, Єдинородного і Первістка, що Тебе зберіг непорочною і після різдва, щоб упокоїв душу у вірі спочило­го, у світлі, у нетлінній світлості і бла­женстві.

Антифон 7, глас 7:

Ти, Спасе, що людей Сиона із поло­ну вернув, оживи і мене, з неволі при­страстей визволивши.

Хто за вітру південного сіє страждан­ня з постом і сльозами, той у радості зби­ратиме снопи, що подають життя вічне.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

У Святому Дусі джерело скарбів Божественних, від нього мудрість, розу­міння, страх; Йому хвала і слава, честь і влада.

Стихири, глас 7:

Мертвим був Ти на Хресті, Єдиний Безсмертний, і в гробі, як смертний, був покладений, визволяючи людей від смерті і тління; але, будучи невичерпною безоднею милосердя і джерелом милості, душу раба Твого спочилого упокой.

Нетлінною Твоєю добротою і на­солодою сподоби спочилого просвітлю­ватися промінням Твоєї краси в духо­вному світлосяяні, радіючи з ангелами Тобою, Владикою, і Царем Слави, і Гос­подом.

Ти, що маєш невичерпну дарів ве­личність і скарбницю багатства мило­сердя, того, хто упокоївся, до Тебе всели як Бог у країні вибраних Твоїх, на місці полегшення, в домі Твоєї слави, в рай­ській насолоді, непорочному чертозі як Милосердний.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Ти народжуєш Визво­лителя, що став плоттю і сповненням закону; бо не було виправдання тим, що жили в законі, але нині нас виправдав розп’ятий Христос, Ти, як Мати, маю­чи сміливість, благай Сина Твого Ми­лосердного упокоїти душу благочесно спочилого, Всехвальна.

Антифон 8, глас 8:

Від юності моєї ворог мене споку­шає, пристрастями мене опалює, але я на Тебе, Господи, надію покладаючи, Його перемагаю.

Ненависники Сиону нехай будуть, як скошена трава, бо Христос розсіче шиї їх ударом страждання.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Святим Духом все живе; Він світло від світла, Бог великий, прославляємо Його з Отцем і Словом.

Стихири, глас 8:

Ти як цар підписав мені свободу, фарбою червоною персти Твої окровавивши, Владико, і окропивши Твоєю кров’ю; і нині з вірою Тебе благаємо: причисли до першородних Твоїх і спо­доби радості праведних Твоїх того, хто прийшов до Тебе, Милосердного.

Священнодіючи як людина, Ти приніс Себе в жертву Отцю, визволяю­чи людину від тління; спочилого як Людинолюбець упокой у країні живих, де течуть потоки насолодження, де ви­тікають джерела вічнотекучі.

Глибиною невимовної Твоєї муд­рості Ти визначаєш життя і передбачаєш смерть, і до життя іншого переселяєш людину; тому, кого Ти прийняв нині, вчини на водах упокоєння, у світлості святих Твоїх, де голос радості і хвали.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Ти, що зачала Безна­чальне Слово Боже і Бога, материнсь­ким Твоїм насміленням усердно бла­гай оселити раба Твого, де радість віч­на тих, хто веселяться і прославляють Тебе; де світлість вічна і солодкий голос тих, хто святкує.

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.
Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Кондак:

Зі святими упокой, Христе, душу раба Твого (раби Твоєї), де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхань, а життя безконечне.

Ікос:

Ти єдиний Безсмертний, що створив і впорядкував людину, ми ж, земні, з землі створені і в ту саму землю повернемося, бо так звелів Той, Хто створив мене і сказав мені: “Земля єси і в землю повернешся”. Туди ж і всі ми, люди, підемо, з надгробним риданням співаючи пісню: алилуя.

БЛАЖЕННІ, глас 2.

Хор: У Царстві Твоїм пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.

Блаженні убогі духом, бо їхнє є Цар­ство Небесне.

Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

Блаженні лагідні, бо вони успад­кують землю.

Блаженні голодні й спраглі правди, бо вони наситяться.

Блаженні милостиві, бо вони поми­лувані будуть.

Пом’яни, Милосердний, і нас, як Ти пом’янув розбійника у Царстві Не­бесному.

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Всі, хто боїться Бога, там звесе­ляться в Ньому, у Царстві Небесному.

Блаженні миротворці, бо вони си­нами Божими назвуться.

Того, хто постом і православ’ям до­годив Тобі на землі; прослав, Спасе, на небесах.

Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

Того, хто вірою, надією і любов’ю, благочестиво пожив на землі, прослав, Спасе, на небесах.

Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас та зводитимуть на вас усяке лихо­слів’я і наклепи – Мене ради.

Упокой раба Твого, Боже, зі святи­ми як Благий у Царстві Небесному.

Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.

Того, хто світ залишив і чесним життям благочесно пожив, прослав, Спасе, на небесах.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Ду­хові.

Маючи благочестиву віру, побожно славимо єдине богоначаліє у трьох лицях.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Всі ублажаємо Тебе, Чиста, бо Ти безмужно породила плот­тю Бога і Царя Небесного.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик: Мир усім.
Читець: І духові твоєму.

Прокимен, глас 6: Блаженна путь, якою ти сьогодні йдеш, душе, бо приготоване тобі місце упокоєння.
Стих: Повернися, душе моя, у спо­кій Твій, бо Господь благодіє Тобі.

Диякон: Премудрість.
Читець: До солунян першого пос­лання святого апостола Павла читання (зач.270: 1Сол.4:13-17).
Диякон: Будьмо уважні.

Читець:
Браття, не хочу лишати вас у незнанні про померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. Бо коли ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Ним. Бо це говоримо вам словом Господнім, що ми, які живемо і залишимося до пришестя Господнього, не попередимо померлих, тому що Сам Господь у час сповіщення, при голосі архангела і сурми Божої, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніш; потім ми, що лишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назустріч Господу у повітря і так завжди з Господом будемо.

Священик: Мир тобі.
Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість. Алилуя, глас 6.
Стих: Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи.
Хор: Алилуя (тричі).

Стих: Душа його в блаженстві перебуватиме.
Хор: Алилуя (тричі).

Диякон: Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо свя­те Євангеліє.

Священик: Мир усім.
Хор: І духові твоєму.

Священик: Від Іоанна святого Євангелія читання (зач.16: Ін.5:24-30).
Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон: Будьмо уважні.

Священик:
Сказав Господь юдеям, які прийшли до Нього: істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейде від смерті до життя. Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння жит­тя, а ті, хто чинив зло, у воскресіння суду. Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон промовляє єктенію, а за ним – перший зі священиків або (якщо править) архієрей, ставши біля спочи­лого, промовляє вголос молитву:

Помилуй нас, Боже, з великої ми­лості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Після виголосу буває цілування спочи­лого (або прощання) і співаємо стихири:

Глас 2:
Прийдіть, останнє цілування від­даймо, браття, спочилому (спочилій), дякуючи Богові, він бо відійшов (вона бо відійшла) від роду свого й до гробу наближається, не дбаючи вже про суєту та про многострасне тіло. Де нині рід­ні і друзі? Ось, розлучаємось. Щоб упо­коїтись йому (їй), Господу помолимось.

Яка розлука, браття, який плач, яке ридання в цю хвилину. Тому при­йдіть, поцілуйте його (її), що недавно з нами був (була); бо кладуть його (її) до гробу, каменем накривають; в темряві він (вона) оселяється, з мертвими потре­бується і з усіма рідними та друзями нині розлучається. Щоб він упокоївся (вона упокоїлась), Господу помолимось.

Нині руйнується все житейське лукаве панування суєти, бо дух поки­нув оселю, тіло зчорніло, сосуд розбив­ся, мовчазний, нечулий, мертвий, нерухомий. Проводжаючи його (її) до мо­гили, молимо Господа дати йому (їй) упо­коєний на віки.

Яке ж то життя наше? Воісти­ну цвіт і дим, і роса рання. Підійдімо ж до гробу і пильно пригляньмося: де краса тілесна, де молодість, де очі і вигляд тіла? Зів’яло все, наче трава; все знищене. Прийдіть до Христа, зі сльоза­ми припадімо до Нього.

Усі члени тіла, ще недавно ру­хомі, бачимо нині бездіяльними, мерт­вими, нечулими; бо погасли очі, зв’язані ноги, спочивають руки і слух також, і замовк язик – могилі віддається. Воіс­тину суєта все людське.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Спасай тих, що надіються на Тебе, Мати Незаходимого Сонця, Бого­родице! Умоли молитвами Твоїми Пре­благого Бога упокоїти спочилого (спочи­лу) там, де духи праведних спочивають; учини його спадкоємцем (її спадкоє­мицею) Божественної милості в оселях праведників на вічную пам’ять, Всенепорочна.

Глас 8:
У вірі спочилий завжди бурхливе море життя пройшов і до Твого приста­новища дійшов, але у Твоїм спокою і завжди животворній солодкості, зі свя­тими оселяючи його, упокой, Христе, душу раба Твого.

Самогласний, глас 4:
Нині сповняється завжди співаю­чий глас Божественного Давида, який говорить: людина, як трава, дні її, як цвіт польовий, який відцвітає. Бо той, кого недавно бачили живим і промовляючим, тепер лежить мертвим, неру­хомим, бездиханним; відійшов від зем­ного і пішов туди, де нагорода за діла і де радуються всі святі. З ними ж упокой спочилого, Боже, бо Ти Милостивий і Людинолюбець.

Глас 8:
Вседержителю Господи, душу раба Твого упокой в оселях праведних, де світло Твоє сяє всім достойним, Єдиний Многомилостивий.

Покинув рідних моїх і залишив продовження життя мого, і до Тебе при­йшов, Господи, спаси мене.

Втихомир молитвами Богородиці життя наше, що взиваємо до Тебе, Життєдавче, слава Тобі.

І співають тропарі, глас 4:

З духами спочилих праведників душу раба Твого (раби Твоєї), Спа­се, упокой і прийми його (її) до блаженного життя біля Тебе, Людинолюбче.

В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого (раби Твоєї), бо Ти єдиний Людинолюбець.

Слава…

Ти єси Бог, що зійшов до пекла і розбив кайдани закованих, Сам і душу раба Твого (раби Твоєї) упокой.

І нині…

Єдина чиста і непо­рочна Діво, що Бога без сімені породила, молися за спасіння душі його (її).

ЄКТЕНІЯ

Помилуй нас, Боже, з великої ми­лості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Диякон: Премудрість.

Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.
Хор: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.
Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Господи, помилуй
(тричі).
Благослови.

І священик виголошує відпуст:

Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами Пре­чистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу спочилого раба Свого (спочилої раби Своєї) (ім’я) в оселях святих оселить, на лоні Авраама упокоїть, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Благий і Людинолюбний.

Хор: Амінь.

Після відпусту духівник читає прощаль­ну молитву:

Господи Ісусе Христе, Боже наш, Ти дав Божественні заповіді святим Своїм ученикам і апостолам, щоб зв’язувати і розрішати гріхи тих, що впали, а вони і нам передали цю владу так само діяти, нехай простить тобі чадо духовне (ім’я) все, що вчинив (вчинила) ти в цьому житті вільно чи невільно нині і повсякчас, і на віки віків.
Амінь.

Після цього, взявши тіло спочилого мо­наха, йдемо до місця погребіння, співаючи ці стихири самогласні:

Глас 1:
Яка життєва насолода не знає печа­лі? Яка слава на землі буває незмінна? Все від тіні слабше, все за сон примир­ніше: одна мить, і все це смерть заби­рає. Але в світлі лиця Твого, Христе, і в насолоді краси Твоєї того, кого Ти обрав, упокой як Людинолюбець.

Глас 2:
О, як тяжко душі з тілом розлу­чатися; як тоді плаче вона, і нема, щоб хтось помилував її. До ангелів очі під­водячи, даремно вона молиться; до людей руки простягає, але немає допомо­ги. Тому, улюблені браття мої, помис­ливши про скороминуче життя наше, просімо у Христа упокоєння для спочи­лого (ої) і душам нашим великої милості.

Глас З:
Все суєта людська, що зникає після смерті: не лишається багатства, минає й слава, бо приходить смерть, і все це зникає. Тому до Христа Безсмертного взиваймо: того (ту), що відійшов (віді­йшла) від нас упокой в оселі, де всі ра­діють.

Глас 4:
Де мирська пристрасть? Де мрія про скороминуче? Де золото і срібло? Де безліч слуг і слава? Все порох, все попіл, все тінь. Але прийдіть, взиваючи до Безсмертного Царя: Господи, вічних благ Твоїх сподоби того (ту), що відій­шов (відійшла) від нас, упокоївши його (її) у вічному блаженстві Твоїм.

Глас 5:
Згадав я пророка, що викликував: я – земля і попіл. Та ще, оглянувши гроби і побачивши оголені кості, ска­зав: хто ж тут цар чи воїн, чи багатий, чи вбогий, чи праведник, чи грішник?! Але упокой, Господи, з праведними раба Твого (рабу Твою).

Глас 6:
Початком моїм і основою стало Твоє творче веління, бо звблив від неви­димого і від видимого створити мене живим єством; із землі тіло моє створив Ти і душу дав мені Твоїм Божественним і животворчим подихом. Тому, Христе, раба Твого (рабу Твою) в країні живих і в оселях праведних упокой.

Глас 7:
Створивши на початку чоловіка за образом Твоїм і подобою, Ти оселив його в раю, щоб він володів творінням Тво­їм. Заздрістю ж диявола спокусившись, спожив він плоду і порушником запо­відей Твоїх став. Ти, Господи, знову присудив йому в землю, з якої він узя­тий був, повернутися і просити для себе упокоєння.

Глас 8:
Плачу і ридаю, коли розмірковую про смерть і бачу красу нашу, за образом Божим створену, що в гробах лежить – спотворена, безславна і не має вигляду. О чудо! Яке це таїнство з нами діється? Як ми піддалися тлінню? Як з’єдналися зі смертю? Воістину повелінням Бога, як написано, що подає спочилому (спо­чилій) упокоєння.

На дорозі до могили буває три зупинки, під час яких виголошується єктенія з молит­ва.

НА ЦВИНТАРІ.

Дійшовши до місця поховання, опуска­ємо тіло в могилу. Священик бере лопатою землю і хрестовидно кидає на гріб, промов­ляючи:

Господня земля, і все, що наповнює її, вселенна, і всі, що живуть у ній.

І виливає єлей, промовляючи цей тропар:

Образом Хреста Твого, Людинолюбче, смерть подолана і пекло поло­нилось, і раніше померлі встали. Тому співаємо Тобі, Христе Боже, спочилого (спочилу) від нас упокой, де оселя всіх, що раді­ють Тобою, славлячи Твоє Божество.

І так засипають, як звичайно гріб, про­мовляючи ці тропарі на глас 8:

Земле, земле! Розступися і прийми створене рукою Божою тіло, яке до тебе, що його породила, знову повертається. Те, що було створене за образом Божим, прийняв Творець, а ти прийми це як своє.

Як Ти сказав, Господи, Марфі: Я є воскресіння: ділом Ти виконав сло­во, із пекла викликавши Лазаря. Так і раба Твого (рабу Твою) із пекла визволи, Людинолюбче..

Духовна моя братіє і співпосники, не забудьте мене, коли молитесь, але, бачачи мій гріб, поминайте мою любов і моліть Христа, щоб він учинив дух мій з праведними.

ЄКТЕНІЯ

Помилуй нас, Боже, з великої ми­лості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (спочилої раби Божої) (ім’я) і за відпущення йому (їй) усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його (її) у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він (вчинила вона) словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (спочилої раби Твоєї) (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Диякон: Премудрість.

Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.
Хор: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.
Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Господи, помилуй
(тричі).
Благослови.

І священик виголошує відпуст:

Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами Пре­чистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу спочилого раба Свого (спочилої раби Своєї) (ім’я) в оселях святих оселить, на лоні Авраама упокоїть, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Благий і Людинолюбний.

Хор: Амінь.

Творимо дванадцять поклонів за спочи­лого брата нашого (сестру нашу), промовляючи:

Упокой, Господи, душу раба Твого (раби Твоєї).

І після цього відходимо до келій наших, славлячи Бога.

Scroll Up