Чин ієрейського освячення храму

ТРЕБНИК

Велике освячення храму – це священнодія самого архієрея, а не ієрея. Але коли через поважну причину архієрей не має можливості освятити храм особисто, то освячення його чиниться через антимінс, який освячує архієрей і посилає з ним на те уповноваженого священика, і той освячує церкву.

Для освячення храму вкрай бажано, щоб священик, якому архієрей поблагословив виконати чин освячення, був не один, а щоб допомагали йому під час чину ще священики.

Не можна освячувати храм в такі дні:
1. У той самий день, коли святкується пам’ять святого чи пам’ять події, на честь яких побудована церква.
2. Храм на честь Воскресіння Христового можна освячувати тільки в неділю, але крім неділь упродовж П’ятидесятниці й Великого посту, у неділю св. праотців і св. отців і в свята Богородичні, – у ці неділі ніяких храмів святити не можна.
3. Не можна освячувати храм на ім’я святого чи святої у всі свята Господні та Богородичні, а також у свята полієлейних святих.
4. Упродовж Великого посту не можна освячувати ніяких храмів.
5. Освячення Владичних (на честь Ісуса Христа) храмів не можна робити в неділі цілого року, а тільки в будні, і то крім Великого посту.
6. Не можна освячувати храмів Владичних, Богородичних або святого чи святої в неділі, коли на них припадають свята: св. Симеона, Покрова Богородиці, св. Димитрія Солунського, в неділю св. праотців і св. отців і в неділю но Різдві Христовім, Обрізання чи св. Василія Великого, Хрещення, від неділі митаря й фарисея по неділю всіх святих.
7. Упродовж П’ятидесятниці Богородичних храмів не можна святити в неділі, а тільки в дні будні, і то крім Переполовення і дня Віддання Пасхи, коли церков не святять.

Але коли конче потрібно освятити храм саме в один з таких днів, то треба звертатися до архієрея за окремим дозволом.

Повне, чи велике, освячення церкви, архієрейське чи священиче, буває також у випадку:
1. Коли церква осквернена через насилля поганське або єретицьке.
2. Коли при ремонті церкви св. престіл був пошкоджений або зрушений зі свого місця, бо освяченого престола не можна рухати. Про такі випадки треба повідомляти свого архієрея, і він благословить переосвячення церкви.

Коли будівництво храму завершено і настав час його освячення, то настоятель храму заздалегідь підготовляє все необхідне для чину ієрейського освячення храму як у вівтарі, так і в храмі. Він має попередньо добре ознайомитися з самим чином освячення.

Під час чину освячення відповідні псалми читає чи співає диякон, або, в разі його відсутності, хтось зі священиків. Слід наперед персонально визначити, хто буде читати або співати псалми.

Всенічна освячення правиться напередодні ввечері не у вівтарі, а посеред храму, перед вівтарем. Царські врата й завіса закриті.

Підготовка престола.

Новий престіл повинен бути на чотирьох стовпцях. П’ятий стовпець – посередині зі східного боку, зі скринькою для святих мощей, щоб скринька була в ньому посередині під престолом. П’ятий стовпець не потрібний, коли святі мощі кладуться в іншому місці, наприклад, посередині престолу, або є постійний освячений антимінс. Зазвичай висота престолу буває 1,2 м, довжина і ширина – за розмірами вівтаря. Напрестольна дошка – за розмірами престола.

Такий же за висотою і жертовник, ширина й довжина його – за розмірами вівтаря. Він освячується разом з престолом, і ставиться ліворуч від престола, при північній стіні вівтаря.

Православний престіл зазвичай ставиться без східців, не на підвищенні, а просто на вівтарній підлозі, приблизно посередині вівтаря, щоб між ним, і горнім місцем біля східної стіни залишався прохід.

На верху престольних стовпців мають бути невеликі заглиблення для воскомастики, а на відстані 15 см від підлоги і 5 см від верху – вирізані рівчаки для натягування шнура. По кутах престольної і жертовникової дошок просвердлюють маленькі дірочки для цвяхів, і роблять заглибини для цвяшних голівок, щоб потім при кріпленні можна було заховати їх врівні з поверхнею дошок. Так само слід передбачити отвори й зверху на стовпцях, щоб цвяхи йшли рівно й міцно кріпили престольну дошку зі стовпцями.

Треба знати, що коли престіл був уже вживаний, і на ньому правилися літургії, то він так і залишається.

Потрібні для освячення речі.

Для освячення храму мають бути приготовлені:
1) чотири цвяхи для прикріплення престольної дошки до стовпців престола, і скільки треба – для жертовника;
2) чотири камінці, якими прибиватимуть цвяхи;
3) сорочка, що вдягається на престіл, з нашитими на ній хрестами, і друга сорочка – на жертовник;
4) шнур відповідної довжини, яким обв’язуватимуть престіл;
5) індитії (верхнє облачення) для престолу й жертовника;
6) пелени, для покривання зверху престолу й жертовника;
7) воздухи;
8) чотири плати або рушники для витирання престолу;
9) завіса на царські врата;
10) два ілітони – на престіл і на жертовник;
11) розова вода (родостамна);
12) червоне вино;
13) кропило;
14) святе миро;
15) кілька (три-чотири, або за числом священиків) «грецькі» губки для витирання престолу;
16) губка для антимінса;
17) скринька для святих мощей, якщо під престіл вкладаються мощі;
18) свічки для роздачі духовенству й мирянам;
19) ладан;
20) дві чи чотири виносні великі свічки;
21) хоругви;
22) білі запони для кожного священика.

Престольну дошку напередодні ставлять до стіни праворуч від престола, запримітивши, як її потім правильно покласти на престольних стовпцях.

На території навколо храму наводять взірцевий порядок і все готують для урочистого хресного ходу кругом церкви.

Стіл перед царськими вратами.

Перед царськими вратами покривають чистою скатертиною стіл, поверх скатертини стелять воздух, кладуть зверху святе Євангеліє, чесний хрест, святі сосуди (дискос і потир), лжицю (ложечку), копіє, воздухи, облачення на престіл і на жертовник, а також шнур, цвяхи, губки – все це покривається воздухом або білим чистим покривалом. А по боках ставляться два або чотири свічники зі свічками.

Другий столик у вівтарі.

Другий столик ставлять у вівтарі біля горнього місця при престолі, застеляють воздухом, і на нього ставлять св. миро, церковне червоне вино, склянку розової води, кропило і чотири камінці, якими забиватимуть цвяхи.

Святий антимінс.

Освячений антимінс в навечір’я освячення кладуть на аналой на дискосі, покривають звіздицею й воздухом, ставлять на солії перед іконою Спасителя праворуч царських врат в освячуваному храмі. І цілу ніч перед ним горить лампада.

Отже, у вівтарі не залишається нічого з рухомих церковних речей, – все виноситься, залишається один нерухомий престіл. Так вимагає давнє церковне передання: «Наказується повиносити з вівтаря все рухоме, і навіть кадила не залишати».

У день освячення храму перед літургією всі священики й диякони у повному облаченні зі свічками в руках звершують чин малого освячення води, щоб була свячена вода.

Перенесення антимінсу до близького сусіднього храму.

У день освячення храму, перед освяченням води, антимінс побожно переносять в сусідній близький храм після ранньої літургії в нім і кладуть на святий престіл, на місці святого Євангелія, а воно ставиться на схід на антимінсі. І перед антимінсом ставиться свічник із запаленою свічкою.

А коли поблизу нема іншого храму, то привезений антимінс лежить на дискосі, покритий воздухом, з Євангелієм, до часу забрання на тому ж місці.

Приготування воскомастики.

Уранці готують воскомастику. Беруть віск, товчену мастику і товчений ладан. Коли нема мастики, то замість неї вистачить білого ладану, товченого росного ладану і товченого алое (а замість алое можна брати білу сірку чи білу смолу); можна додати й інші запашні речовини. І все обережно треба потовкти.

Потім в нову посудину кладуть перше віск, скільки треба, і ставить на вогонь. А коли розтопиться віск, до нього додають вищезазначені пахучі речовини (або хоч один ладан). І все обережно розмішують маленькою ложечкою, щоб не збігло. Як трохи закипить, відставляють з вогню набік.

Якщо престіл готовий раніше, і на ньому вже служилось, і нема антимінса для освячення архієреєм, то воскомастика не потрібна.

ПОЧАТОК ОСВЯЧЕННЯ. ВОСКОМАСТИКА НА ПРЕСТОЛЬНІ СТОВПЦІ

У день освячення храму призначений предстоятель і всі інші священики, присутні при чині освячення, зодягають поверх свого повного облачення білі чисті запони.

Священики вносять до вівтаря (через царські врата) столик з речами, що стоїть перед царськими вратами, а також блюдо зі святою водою і чесний хрест, і ставлять праворуч престола. До вівтаря входять усі священики, і царські врата й завіса закриваються. У вівтарі залишаються тільки священики і диякони, світські особи виходять. Хор не співає. Предстоятелю подають святу воду, і він кропить усі чотири престольні стовпці.

У цей час уже закипіла воскомастика, і її подають предстоятелеві, він окроплює її святою водою. Після цього він бере посудину і сам навхрест виливає воскомастику, скільки треба, на верх всіх чотирьох престольних стовпців, обходячи кругом. Далі знов кропить святою водою стовпці, щоб міцніше застигла воскомастика.

(Звичайно обливання воскомастикою опускається, якщо престіл уже перед тим був закріплений).

ПРИКРІПЛЕННЯ ТРАПЕЗИ

(Якщо престольна дошка вже раніше була прибита, то весь цей розділ опускається).

Священики приносять престольну дошку (трапезу), предстоятель окроплює її з обох сторін, і її накладають на престольні стовпці.

Диякон кладе на трапезі чотири цвяхи, а предстоятель окроплює їх святою водою і вкладає в дірочки трапези і в стовпці.

Потім диякон приносить чотири камінці. Предстоятель окроплює їх святою водою, бере собі один, а решту беруть священики, і всі забивають міцно цвяхи. (Ці камінці не викидають, але ховають під престіл). Цвяшні ямки поливають воскомастикою й окроплюють святою водою.

Під час цієї роботи диякон чи священик співає або читає:

ПСАЛОМ 144

Величатиму Тебе, Боже мій, Царю мій, і благословлятиму ім’я Твоє повіки й повік віку. Кожного дня благословлятиму Тебе і хвалитиму ім’я Твоє повіки й повік віку. Великий Господь і Преславний, і немає меж величі Його. З роду в рід будуть прославляти діла Твої і сповіщати про могутність Твою, а я буду говорити про велич слави Святині Твоєї і розповідати про чуда Твої. Скажуть про силу дивних діянь Твоїх, і я розповідатиму про велич Твою. Будуть проголошувати пам’ять великої благості Твоєї і правдою Твоєю будуть радуватися. Щедрий і Милостивий Господь, Довготерпеливий і Многомилостивий. Благий Господь до всіх, і милість Його на всіх ділах Його. Нехай славлять Тебе, Господи, всі діла Твої, і святі’ Твої нехай благословляють Тебе. Нехай скажуть про славу Царства Твого і проповідують про силу Твою. Щоб дізналися сини людські про могутність Твою і про славну велич Царства Твого. Царство Твоє – Царство всіх віків, і влада Твоя через усі роди. Вірний Господь у всіх словах Своїх і праведний у всіх ділах Своїх. Зміцнює Господь усіх, що падають, і піднімає тих, що впали. Очі всіх з надією на Тебе, Господи, дивляться, і Ти даєш їм поживу в час свій. Відкриваєш руку Твою і насичуєш усі творіння благами Твоїми. Праведний Господь у всіх путях Своїх і Благий у всіх ділах Своїх. Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно. Він сповняє бажання тих, що бояться Його, чує молитву їхню і спасає їх. Господь охороняє всіх, що люблять Його, а всіх нечестивців знищить. Хвалу Господню будуть виголошувати уста мої. І всі творіння нехай прославляють ім’я Його повік віку.

ОЧИЩЕННЯ Й ОБМИТТЯ ТРАПЕЗИ

Подають чотири ножі, і ними рівненько очищуються місця, де стекла воскомастика. Пильнується, щоб було чисто й рівненько, де забиті цвяхи.

ПСАЛОМ 22

Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме. На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого. Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя – вони потішили мене. Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща. І милість Твоя буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні.

Приносять теплу воду, червоне вино й розову воду (родостамну). Над водою й вином предстоятель тихо читає молитву:

Господи Боже наш, Ти освятив хвилі Йорданські спасенним Твоїм явленням. Сам і нині зішли благодать Святого Твого Духа і благослови воду цю та вино на освячення та довершення цього Твого престолу, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь.

Предстоятель тричі поливає трапезу теплою водою, промовляючи:

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Далі диякон подає чотири рушнички, чи плати, і предстоятель кропить їх св. водою. Предстоятель та священики витирають насухо трапезу.

Предстоятель бере від диякона червоне вино, з розовою водою змішане, і тричі хрестовидно виливає на трапезу. Усі розтирають це руками по трапезі, щоб добре увібралось в неї.

Диякон подає губки, і предстоятель та священики витирають трапезу насухо губками.

Під час усього цього читається:

ПСАЛОМ 83

Які любі оселі Твої, Господи Сил! Жадає і лине душа моя до двору Господнього. Серце моє й тіло моє возрадувалися Богу Живому. Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій. Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе. Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе. Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням. Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі. Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів. Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого. Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі (днів). Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників. Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті. Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе.

МИРУВАННЯ ТРАПЕЗИ

Коли трапеза насухо витерта, предстоятель помазує її св. миром так: робить знак хреста посеред трапези і на всіх чотирьох кутах її, кожного разу промовляючи:

Алилуя, алилуя, алилуя.

В цей час читається:

ПСАЛОМ 132

Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді! Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його. Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя на віки.

ОБЛАЧЕННЯ СВЯТОГО ПРЕСТОЛА І ОБВ’ЯЗУВАННЯ ШНУРОМ

Після цього білу сорочку для престола предстоятель окроплює святою водою всередині й ззовні, і священики зодягають її на престіл.

(Коли на престолі вже служено, то обв’язувати його шнуром не потрібно).

Далі предстоятель окроплює святою водою шнур (треба стежити, щоб шнура вистачило по довжині), і ним тричі обв’язують кругом напрестольну дошку. Обв’язується, як поясом: предстоятель тримає кінець шнура, ним тричі обв’язують і роблять вузла при правому стовпці престола. Хрести, як при архієрейському освяченні, шнуром не роблять.

Коли це звершується, читається:

ПСАЛОМ 131

Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його. Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова: не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою, не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм; не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова. Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима. Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його. Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї. Священики Твої зодягнуться в правду і преподобні Твої зрадіють. Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого. Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: із синів роду твого посаджу на престолі твоїм. А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм. Вибрав Господь Сион, забажав його на оселю для Себе. Це місце спокою Мого повік віку (сказав Господь), тут оселюся, бо Я полюбив його. Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом. Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю. Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму. Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя.

Обв’язавши престіл, предстоятель окроплює святою водою всередині й ззовні індитію, а священики зодягають її на престіл. І кладуть на престіл ілітон.

Далі кладуть на престіл святе Євангеліє й чесний хрест, все покривають воздухом і все це окроплюють святою водою.

Коли це звершується, читається:

ПСАЛОМ 92

Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу і опоясався. Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона. Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог. Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої. Але Господь на висоті’ могутнійший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря. Одкровення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

ПРИКРАШАННЯ ЖЕРТОВНИКА

Жертовник зодягають сорочку й індитію, приносять сосуди (дискос і чашу), кладуть покривці і все покривають воздухом. Кожну річ предстоятель окроплює святою водою.

Після цього всі скидають з себе запони. Завіса відкривається, і царські врата відчиняються.

МИРУВАННЯ ХРАМУ

Після цього предстоятель окроплює святою водою вівтар і весь храм і помазує святим миром хрестовидно в чотирьох місцях: перше на сході на вівтарній стіні над горнім місцем, потім над західними дверима, далі на південній стіні (над південними дверима), потім на північній стіні (над північними дверима). Якщо є потреба помазувати високо, слід наперед про це подбати (наприклад, приготувати стілець або драбину).

У цей час читається:

ПСАЛОМ 25

Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся, і не похитнувся. Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою. Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй. Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду. Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду. Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої. Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї. Не погуби з нечестивими душі’ моєї і життя мого з людьми кровожерними, що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів. Я ж в непорочності моїй ходжу. Спаси мене, Господи, і помилуй мене. Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи.

До цього часу жодних свічок у вівтарі світити не можна.

Коли ж храм миропомазаний, предстоятель вертається у вівтар, і приносять йому свічник з новою, незапаленою свічкою, – її запалює предстоятель сам і ставить на горньому місці біля престола.

ПЕРЕНЕСЕННЯ СВЯТОГО АНТИМІНСА НА ПРЕСТІЛ

Предстоятель виголошує:

З миром вийдемо…

Священики беруть святе Євангеліє, чесний хрест і святу воду та ікони (можуть брати й старші миряни), усі засвічують свічки і відходять за антимінсом до близького храму. Ідуть, як звичайно буває на процесії. І весь час, від виходу хрестного ходу починаючи і поверненням кінчаючи, дзвонять дзвони («передзвін»).

Прийшовши в храм, предстоятель входить до вівтаря царськими вратами, а з ним два співслужителі і диякон з книгою.

Предстоятель кадить перед святим антимінсом і разом зі священиками творить земний поклін.

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Хор: Господи, помилуй.

Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Хор: Тобі, Господи.

Предстоятель: Бо Ти Святий єси, Боже наш, і на святих чесних мучениках, що за Тебе постраждали, спочиваєш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І співають тропар:

Глас 3:
Ти на камені віри збудував Церкву Твою, Благий, направ же в ній моління наші і прийми людей, що з вірою взивають до Тебе: спаси нас, Боже наш, спаси нас.

Предстоятель з двома співслужителями, вклонившись земно, бере дискос зі святим. антимінсом на голову і виходить з хресним ходом із храму, йдуть до храму освячуваного.

КОЛИ НЕМА ПОБЛИЗУ ІНШОЇ ЦЕРКВИ

Коли освячений антимінс перебуває в тому ж храмі, що освячується, то до нього підходить предстоятель і кадить його, а після малої єктенії й виголосу ставить його на голову з дискосом, всі виходять з храму, і в ньому ніхто не залишається.

І обходять храм кругом один раз, ідучи від заходу на південь. Диякон чи священик увесь час кадять святий антимінс, який несе на голові предстоятель, бо в ньому святі мощі. Кадять храм з півдня, сходу, півночі й заходу. Другий священик іде спереду предстоятеля й окроплює святою водою всі стіни храму.

І співають тропарі ці весь час по двічі й більше, скільки треба:

Глас 7:
Святі мученики, що славно страждали й вінчалися, молітеся до Господа, щоб спаслися душі наші (двічі).

Слава Тобі, Христе Боже, апостолам похвало і мученикам радування, що їх проповідь – Тройця єдиносущна.

Обійшовши храм один раз, предстоятель спиняється біля великих західних дверей, лицем на схід, знімає з голови дискос зі святим антимінсом, кладе на поставленому тут столику, покритому воздухом, тричі вклоняється перед святим антимінсом і промовляє:

Благословен єси, Христе Боже наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор усередині храму:

Амінь.

Предстоятель промовляє:

Піднесіте, брами, верхи ваші, і піднесітеся, входи вічні, і ввійде Цар слави.

Хор відповідає:

Хто є цей Цар слави?

Предстотель виголошує молитву:

Протодиякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Боже і Отче Господа нашого Ісуса Христа, Ти благословенний на віки! Ти завісою тіла Його обновив нам вхід до Церкви первородних, вписаних на небесах, де оселя святкуючих і голос радості. Сам, Людинолюбний Владико, споглянь на нас, грішних і недостойних рабів Твоїх, що святкуємо обновлення чесного храму (ім’я), на образ найсвятішої Твоєї Церкви, тобто самого тіла нашого, що через всехвального апостола Павла Ти сподобив назвати храмом Твоїм.
І утверди його до кінця віку непохитним і прославленим в Тобі. І сподоби нас достойно приносити в ньому хвалу й прославлення славі Твоїй, і Єдинородному Твоєму Сину, Господу нашому Ісусу Христу. і Святому Твоєму Духу, розумно і з усіма почуттями, тими, що кланяються Тобі в страсі Твоєму, щоб ми стали достойними Божественних щедрот і благоприємними для Твоєї благості були наші ці моління за нас і за всіх людей Твоїх, які приносяться Твоєму невимовному милосердю, – молитвами Пречистої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Хор: Амінь.

Предстоятель: Мир усім.
Хор: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші вклоніть перед Господом.
Хор: Тобі, Господи.

Владико, Господи, Боже наш, що встановив на небесах чини і воїнства ангелів і архангелів служити славі Твоїй, вчини, щоб з нашим входом відбувся і вхід святих ангелів, щоб разом з нами служили і прославляли Твою благість. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Предстоятель виголошує:

Господь Сил, Він є Цар слави!

Хор у храмі повторює за ним:

Господь Сил, Він є Цар слави!

І предстоятель благословляє двері храму антимінсом зі святими мощами. І всі входять до храму.

Хор співає тропар:

Глас 4:
Немов красу вишнього неба, Ти показав, Господи, і земну красу святої оселі слави Твоєї. Утверди це на вік віку і прийми наші в ній моління, що ми неперестанно приносимо Тобі, молитвами Богородиці, Життя всіх і Воскресіння!

Предстоятель входить у вівтар царськими вратами і кладе святий антимінс на святому престолі, а на ньому кладе святе Євангеліє, кадить перед ними.

Коли нема жодної змоги обносити святий антимінс кругом храму, то виходять перед західні великі двері, і предстоятель ставить дискос з антимінсом на приготовленому столику, вклоняється перед ним і кадить його. По вході в святий вівтар обходять раз кругом престола, і буває все, як вище подано за чином.

ЗАВЕРШЕННЯ ОСВЯЧЕННЯ

Предстоятель і всі, хто в храмі, стають на коліна. Предстоятель у царських вратах голосно читає молитву:

Протодиякон: Ще і ще, схиливши коліна, Господу помолимось.

Господи, Боже наш, Ти єдиним словом творіння створив і привів його до існування, і невимовними образами різноманітно його прикрасив. Ти зібрав Твого Духа, що носився над ним, і це сонячне світло вилив на нього, щоб відновити його. Ти Твоєму угоднику Мойсеєві вдихнув особливу хвалу, щоб додати Твоєму найдобрішому творінню й дозволити бачити Тебе, як Світло добре, і днем називати його. І ми, бачачи його, найсвітліше це сонце, що кожного дня обновляє творіння, славимо Тебе, як сонце правдивого дня, і світло Твоє невечірнє. Ти заповів нам через Сина Твого, щоб наша природа оновилася Твоїм Святим Духом, як і даром цим, щоб праведні засяяли, як сонце.

Тобі молимось і Тебе просимо, Отця Слова, Господа й Бога нашого: споглянь милостивим оком на нас, грішних і недостойних рабів Твоїх, що перебуваємо в цьому небоподібному домі, похвалі вселенної, в правдивому жертовнику невимовної Твоєї слави, і зішли Пресвятого Духа Твого на нас і на насліддя Твоє.

І за божественним Давидом обнови в наших серцях духа праведного, і Духом Владичним утверди нас.

І дай Україні нашій перемогу над видимими і невидимими ворогами, а нам однодумність та мир.

А тим, що збудували цей храм, і ревно освятили його, з любов’ю до Тебе, Бога, пошли прощення гріхів, дай їм усе на спасіння, чого вони просять. Підніми їх на виконання Твоїх заповідей, подай їм оновлення дару Твого Святого Духа, щоб вони неосудно поклонялися Тобі, єдиному Богу істинному, і Ісусу Христу, Якого Ти послав, молитвами Богородиці, і (на честь кого храм), і всіх святих Твоїх..

Хор: Амінь.

Всі встають з колін. А диякон виголошує:

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Хор: Господи, помилуй.

Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Хор: Тобі, Господи.

Архієрей: Бо Ти Святий єси, Боже наш, і на святих чесних мучениках, що за Тебе постраждали, спочиваєш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Після цього предстоятель виходить на середину храму, благословляє чесним хрестом по тричі на всі чотири сторони: на схід, на захід, на південь і північ. А диякон чи священик кадить чесний хрест, як то буває при обходах, виголошуючи:

Господу помолимось. Промовмо всі:
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Після цього буває освячення іконостасу за своїм чином »

Диякон: Премудрість.

Предстоятель: Пресвята Богородице, спаси нас!

Хор: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Предстоятель: Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.

Хор: Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Господи, помилуй (тричі).
Благослови.

І виголошує предстоятель відпуст:

Христос, істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, і святого (що його храм), і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Благий і Людинолюбний.

Після відпусту виголошується многоліття.

Предстоятель цілує чесний хрест, дає цілувати його співслужителям і людям та кропить їх святою водою.

ЛІТУРГІЯ

Після освячення храму починаються Часи і правиться Божественна літургія.

На літургії:

Прокимен на освячення, глас 4:
Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Стих: Господь воцарився, у красу зодягнувся, зодягнувся Господь у силу і опоясався.

До євреєв Послання святого апостола Павла (зач.307: Євр.3:1-4).

Отже, браття святі, учасники в небесному покликанні, зрозумійте Посланця і Первосвященика сповідання нашого, Ісуса Христа, вірного Тому, Хто поставив Його, як і Мойсей у всьому домі Його. Бо Він достойний тим більшої слави перед Мойсеєм, чим більшу честь має в порівнянні з домом той, хто збудував його, бо всякий дім будується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог.

Алилуя, глас 1:

Стих: Основи Його на горах святих, любить Господь ворота Сіону більше за поселення Якова.

Стих: Преславне говорять про тебе, місто Боже.

Євангеліє від Іоана (зачало 37, з половини: Ін.10:22-26).

Було тоді в Єрусалимі свято оновлення, і стояла зима. Ісус ходив у храмі, у притворі Соломоновім. Тут іудеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо. Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене. Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам.

Причасний: Господи, полюбив я красу дому Твого, і місце оселі слави Твоєї.

Scroll Up