Коли будують церкву, то її наріжний камінь можуть освячувати в різний час – при початку чи пізніше.
Під наріжний камінь звичайно вкладається таблиця з написом назви церкви, із зазначенням часу освячення і зі згадуванням Блаженнійшого Митрополита і єпархіального архієрея, за яких сталося це освячення.
За наріжним каменем у стіні робиться порожнє місце, в яке вкладається капсула (можна просто пляшку) з підписаним актом побудови церкви, в якому зазначено: коли приступили до будови, за якого Предстоятеля Церкви і єпархіального архієрея це сталося, за якого настоятеля.
Якщо акт побудови уже був покладений під час чину заснування храму під камінь, то тепер його не вкладають.
Наріжний камінь ставиться звичайно в західній стіні храму, біля головних вхідних дверей церкви.
Чин освячення наріжного каменя звичайно чинить архієрей, але – як виняток – він може благословити, щоб це виконав старший священик.
Перед наріжним каменем готують невеликий столик і застеляють.
Зазвичай, після заамвонної молитви із церкви виходить процесія і один раз урочисто обходить храм ззовні. Священик перед архієреєм кадить церкву з чотирьох сторін, а архієрей окроплює її свяченою водою. Прийшовши до столика перед наріжним каменем, усі спиняються, на столик кладеться чесний хрест:
Диякон: Благослови, владико.
Архієрей: Благословен Бог наш, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.
Архієрей кадить наріжний камінь, а читець читає:
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Виголос: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.
Хор співає тропар, глас 1:
Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на супротивників подай і Хрестом Твоїм охороняй нас – оселю Твою.
Архієрей голосно читає молитву:
Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.
Господи Боже, Спасителю наш, Ти все твориш і будуєш на спасіння роду людського, – прийми цю молитву від нас, недостойних рабів Твоїх, і задовольни нас у цей час, щоб неосудно вчинити освячення наріжного каменя храму цього, на славу пресвятого Твого імені побудованого, на честь і пам’ять святого Твого (ім’я). Бо Тобі належить всяка слава, честь і поклоніння, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.
Архієрей знімає митру і знову голосно молитву:
Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.
Боже і Отче Господа нашого Ісуса Христа, Ти благословенний навіки! Ти завісою тіла Його обновив нам вхід до Церкви первородних, вписаних на небесах, де оселя святкуючих і голос радості. Сам, Людинолюбний Владико, споглянь на нас, грішних і недостойних рабів Твоїх, що святкуємо обновлення чесного храму (назва), на образ найсвятішої Твоєї Церкви, тобто самого тіла нашого, що через всехвального апостола Павла Ти сподобив назвати храмом Твоїм.
І утверди його до кінця віку непохитним і прославленим в Тобі. І сподоби нас достойно приносити в ньому хвалу й прославлення славі Твоїй, і Єдинородному Твоєму Сину, Господу нашому Ісусу Христу, і Святому Твоєму Духу, розумно і з усіма почуттями, тими, що кланяються Тобі в страсі Твоєму, щоб ми стали достойними Божественних щедрот і благоприємними для Твоєї благості були наші ці моління за нас і за всіх людей Твоїх, які приносяться Твоєму невимовному милосердю, – молитвами Пречистої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Бо Ти Святий єси, Боже наш, і у святих перебуваєш; і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.
Архієрей: Мир усім.
Хор: І духові твоєму.
Диякон: Голови ваші вклоніть перед Господом.
Хор: Тобі, Господи.
Господи Боже наш, Ти єдиним словом творіння створив і привів його до існування, і невимовними образами різноманітно його прикрасив. Ти зібрав Твого Духа, що носився над ним, і це сонячне світло вилив на нього, щоб відновити його. Ти Твоєму угоднику Мойсеєві вдихнув особливу хвалу, щоб додати Твоєму найдобрішому творінню й дозволити бачити Тебе, як Світло добре, і днем називати його. І ми, бачачи його, і найсвітліше це сонце, що кожного дня обновляє творіння, славимо Тебе, як сонце правдивого дня, і світло Твоє невечірнє. Ти заповів нам через Сина Твого, щоб наша природа оновилася Твоїм Святим Духом, як і даром цим, щоб праведні засяяли, як сонце.
Тобі молимось, і Тебе просимо, Отця Слова, Господа й Бога нашого: споглянь милостивим оком на нас, грішних і недостойних рабів Твоїх, що перебуваємо в цьому небоподібному домі, похвалі вселенної, в правдивому жертовнику невимовної Твоєї слави, і зішли Пресвятого Духа Твого на нас і на насліддя Твоє.
І за божественним Давидом обнови в наших серцях духа праведного, і Духом Владичним утверди нас.
І дай Україні нашій перемогу над видимими і невидимими ворогами, а нам однодумність та мир.
А тим, що збудували цей храм і ревно освятили його з любов’ю до Тебе, Бога, пошли прощення гріхів, дай їм усе на спасіння, чого вони просять. Підніми їх на виконання Твоїх заповідей, подай їм оновлення дару Твого Святого Духа, щоб вони неосудно поклонялися Тобі, єдиному Богу істинному, і Ісусу Христу, Якого Ти послав, молитвами Богородиці, і (на честь кого храм), І всіх святих Твоїх.
Хор: Амінь.
Хор співає на глас 1:
Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на супротивників подай і Хрестом Твоїм охороняй нас – оселю Твою.
А архієрей освячує наріжний камень, тричі промовляючи:
Благословляється й освячується наріжний камінь цей благодаттю Святого Духа, окропленням водою цією свяченою, в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!
Після цього відпуст.
Коли освячення наріжного каменя відбувалось після св. літургії, то виголошуємо відпуст літургійний, а коли це освячення було окремо, то відпуст звичайний.
Після відпусту виголошуються многоліття церковній владі, священикам і народові. Виголошується надворі, а коли в церкві, то перед іконостасом. Архієрей стоїть у царських вратах з піднятим хрестом, а під час співу многоліття благословляє хрестом спочатку на схід, а потім народ на три сторони:
Благоденственне і мирне життя, здоров’я і спасіння, і у всіх ділах добрий успіх, подай Господи, Блаженнійшому Митрополиту Київському і всієї України (ім’я), і владиці нашому – преосвященному (ім’я, титул), і … … …, – і всім тут присутнім, і збережи їх на многії літа на многії і благії літа!
Після цього диякон подає архієреєві святу воду, – архієрей кропить нею народ на всі чотири сторони. Потім процесія входить у церкву, і архієрей окроплює її також на чотири сторони.