Чин похорону священиків

ТРЕБНИК

За таким же чином ховають і архієреїв.

В ДОМІ.

Приходять до спочилого три священики і, роздягнувши його, обтирають чистим єлеєм, бо не належить священика обмивати водою. Потім одягають його у звичайний одяг, а далі у всю священичу світлу одежу і закривають лице його воздухом, який потім опускається зі спочилим і в могилу.

Перед тим, як туди покладуть тіло, труну і спочилого окроплюють святою водою.

До по­хорону над спочилим читається не Псалтир, а Євангеліє.

При перенесенні тіла з дому до церкви співаємо канон: «Помічник і Покро­витель…» (цей же канон співатиметься і по дорозі від церкви на кладовище).

Духовенство в білих ризах, починають відправу літії над спочилим:

Предстоятель: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Свя­тий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Читець: Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Гос­поди, очисти гріхи наші; Владико, про­сти беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Цар­ство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І відразу ж співають тропарі, глас 4:

З духами спочилих праведників душу раба Твого, Спа­се, упокой і прийми його до блаженного життя біля Тебе, Людинолюбче.

В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого, бо Ти єдиний Людинолюбець.

Слава…

Ти єси Бог, що зійшов до пекла і розбив кайдани закованих, Сам і душу раба Твого упокой.

І нині…

Єдина чиста і непо­рочна Діво, що Бога без сімені породила, молися за спасіння душі його.

Диякон промовляє єктенію, а за ним – священик молитву:

Помилуй нас, Боже, з великої ми­лості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (ім’я) і за відпущення йому усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Щоб Господь Бог оселив душу його там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Диякон: Премудрість.

Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.
Хор: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.
Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Господи, помилуй
(тричі).
Благослови.

І священик виголошує відпуст:

Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами Пре­чистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу спочилого раба Свого (ім’я) в оселях святих оселить, на лоні Авраама упокоїть, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Благий і Людинолюбний. Амінь.

Диякон: У блаженнім успінні ві­чний спокій подай, Господи, спочилому рабу Твоєму (ім’я) і сотвори йому вічную пам’ять.

Хор: Вічная пам’ять (тричі).

Після закінчення літії: Благословен Бог наш… і початок звичайний. Потім, спі­ваючи ірмоси Великого канону: “Помічник і Покровитель…”, переносять тіло з дому до церкви.

Під час винесення, як і під час перене­сення на кладовище, буває передзвін (вдаряють по одному разу в кожен дзвін, починаючи з най­більшого, а тоді раз в усі дзвони).

Похоронна процесія має такий порядок: хрест, хоругви, хор, духовенство, труна, яку несуть священики, а за ними миряни, починаючи з рідних.

По до­розі читається Євангеліє, а після цього – мала єктенія.

У ХРАМІ.

У церкві спочилого кладуть лицем на схід.

На груди йому кладуть святе Євангеліє, а в руки – святий Хрест. Обличчя закрите воздухом. Біля труни ставлять навхрест підсвічники зі свічками.

І після цього найвищим гласом спі­вають:

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

І співається І стаття Непорочних (кафизма 17, псалом 118), глас 6:

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

В кінці кожного стиха співаємо:

Алилуя.

Блаженні ті, що додержують свід­чення Його і всім серцем шукають Його.
Алилуя.

Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
Алилуя.

Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
Алилуя.

Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
Алилуя.

Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
Алилуя.

Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
Алилуя.

О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
Алилуя.

Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
Алилуя.

Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
Алилуя.

Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
Алилуя.

Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
Алилуя.

Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
Алилуя.

Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
Алилуя.

Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
Алилуя.

Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
Алилуя.

Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
Алилуя.

Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
Алилуя.

Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
Алилуя.

Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
Алилуя.

Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
Алилуя.

Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
Алилуя.

Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
Алилуя.

Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
Алилуя.

Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
Алилуя.

Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
Алилуя.

Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
Алилуя.

В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
Алилуя.

Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
Алилуя.

Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
Алилуя.

Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
Алилуя.

Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
Алилуя.

Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
Алилуя.

Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
Алилуя.

Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
Алилуя.

Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
Алилуя.

Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
Алилуя.

Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
Алилуя.

Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
Алилуя.

Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
Алилуя.

Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
Алилуя.

Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
Алилуя.

Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
Алилуя.

І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
Алилуя.

І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
Алилуя.

Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
Алилуя.

Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
Алилуя.

Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
Алилуя.

Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
Алилуя.

Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
Алилуя.

Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
Алилуя.

Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
Алилуя.

Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
Алилуя.

Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
Алилуя.

Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
Алилуя.

Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
Алилуя.

Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
Алилуя.

Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
Алилуя.

Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
Алилуя.

Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
Алилуя.

Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
Алилуя.

Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
Алилуя.

Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
Алилуя.

Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
Алилуя.

Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
Алилуя.

Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
Алилуя.

Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
Алилуя.

Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
Алилуя.

Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
Алилуя.

Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
Алилуя.

Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
Алилуя.

Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
Алилуя.

Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
Алилуя.

Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
Алилуя.

Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
Алилуя.

Слава…
Алилуя.

І нині…
Алилуя.

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.

Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (ім’я) і за відпущення йому усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І після цього починаємо II статтю, глас 5:

Руки Твої створили мене і впоряд­кували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.

В кінці кожного стиха співаємо:

Помилуй раба Твого.

Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
Помилуй раба Твого.

Знаю, Господи, що суди Твої пра­ведні і що Ти справедливо покарав мене.
Помилуй раба Твого.

Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
Помилуй раба Твого.

Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
Помилуй раба Твого.

Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
Помилуй раба Твого.

Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
Помилуй раба Твого (рабу Твою).

Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
Помилуй раба Твого.

Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
Помилуй раба Твого.

Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
Помилуй раба Твого.

Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
Помилуй раба Твого.

Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
Помилуй раба Твого.

Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
Помилуй раба Твого.

Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
Помилуй раба Твого.

Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
Помилуй раба Твого.

Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
Помилуй раба Твого.

Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
Помилуй раба Твого.

Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
Помилуй раба Твого.

Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
Помилуй раба Твого.

Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
Помилуй раба Твого.

З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
Помилуй раба Твого.

З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
Помилуй раба Твого.

Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
Помилуй раба Твого.

Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
Помилуй раба Твого.

Твій – я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
Помилуй раба Твого.

Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
Помилуй раба Твого.

Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
Помилуй раба Твого.

О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
Помилуй раба Твого.

Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
Помилуй раба Твого.

Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
Помилуй раба Твого.

Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
Помилуй раба Твого.

Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
Помилуй раба Твого.

Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
Помилуй раба Твого.

Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
Помилуй раба Твого.

Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
Помилуй раба Твого.

Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
Помилуй раба Твого.

Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
Помилуй раба Твого.

Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
Помилуй раба Твого.

Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
Помилуй раба Твого.

В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
Помилуй раба Твого.

Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
Помилуй раба Твого.

Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
Помилуй раба Твого.

Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
Помилуй раба Твого.

Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
Помилуй раба Твого.

Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
Помилуй раба Твого.

Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
Помилуй раба Твого.

Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
Помилуй раба Твого.

Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
Помилуй раба Твого.

Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
Помилуй раба Твого.

Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
Помилуй раба Твого.

Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
Помилуй раба Твого.

Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
Помилуй раба Твого.

Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
Помилуй раба Твого.

Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
Помилуй раба Твого.

Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
Помилуй раба Твого.

Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
Помилуй раба Твого.

Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
Помилуй раба Твого.

Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
Помилуй раба Твого.

Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
Помилуй раба Твого.

Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
Помилуй раба Твого.

Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
Помилуй раба Твого.

Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
Помилуй раба Твого.

Слава…
Помилуй раба Твого.

І нині…
Помилуй раба Твого.

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.

Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (ім’я) і за відпущення йому усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І після цього починаємо III статтю, глас 3:

Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.

В кінці кожного стиха співаємо:

Алилуя.

Стопи мої направ за словом Тво­їм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
Алилуя.

Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
Алилуя.

Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
Алилуя.

Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
Алилуя.

Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
Алилуя.

Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
Алилуя.

Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
Алилуя.

Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
Алилуя.

Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
Алилуя.

Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
Алилуя.

Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
Алилуя.

Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
Алилуя.

Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
Алилуя.

Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
Алилуя.

Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
Алилуя.

Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
Алилуя.

Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
Алилуя.

Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
Алилуя.

Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
Алилуя.

Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
Алилуя.

Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
Алилуя.

Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
Алилуя.

Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
Алилуя.

Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
Алилуя.

Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
Алилуя.

Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
Алилуя.

Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
Алилуя.

Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
Алилуя.

Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
Алилуя.

Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
Алилуя.

Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
Алилуя.

Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
Алилуя.

Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
Алилуя.

Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
Алилуя.

Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
Алилуя.

Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
Алилуя.

Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
Алилуя.

Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
Алилуя.

Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
Алилуя.

Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
Алилуя.

Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
Алилуя.

Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
Алилуя.

Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
Алилуя.

Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
Алилуя.

Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
Алилуя.

Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.
Алилуя.

Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.
Алилуя.

Відразу співаємо:

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Всі святі знайшли джерело життя і двері раю. О, коли б і мені знайти до нього путь покаяння. Я – загублене ягня, поклич мене, Спасе, і спаси мене.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Святі мученики! Ви проповідували про Христа – Божого Агнця, і, як ягнята, замучені були, і перейшли до життя, що ніколи не старіє, а вічно існує. Щиро ж благайте Христа, щоб і нам подав відпущення гріхів.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Всі ви дорогою вузькою і скорботною ходили, хрест, як ярмо, в житті взявши, і Мене наслідували вірою, прийдіть і втіштеся славою і вінцями небесними, що Я приготував вам.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Я несказанної Твоєї слави образ, хоч і ношу на собі рани гріховні, зглянься на Твоє творіння, Владико, і очисти Твоїм милосердям, і жадану вітчизну подай мені, в раю знову мене оселивши.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

З нічого Ти мене колись створив і Божественним Твоїм образом підніс; за порушення ж заповіді знову в землю, з якої взяв мене, повернув. Піднеси ж до первісної подоби Твоєї, щоб давню красу мені оновити.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Упокой, Боже, раба Твого і осели його в раю, де всі святі, Господи, сяють, як світила. Упокой, Гос­поди, спочилого раба Твого, не пам’ятаючи всіх його гріхів.

Слава…

Троїчне Сяйво Єдиного Божества благочесно прославляємо співами: Свят єси, Отче Безначальний, Співбезначальний же Сину і Божественний Душе, просвіти нас, що з вірою Тобі служимо, і з вічного вогню визволи.

І нині…

Богородичний: Радуйся, Чиста, що Бога тілом породила на спасіння всіх. Через Тебе рід людський знайшов спасіння: о, коли б і ми рай знайшли за Твоєю допомогою, Богородице чиста і благословенна.

Алилуя, алилуя, алилуя. Слава Тобі, Боже (тричі).

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.

Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (ім’я) і за відпущення йому усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І після виголосу співають сідальний, глас 5:

Упокой, Спасе наш, з праведними раба Твого і осели його в оселях Твоїх, як про це написано, і прости як Милосердний всі гріхи його вільні і невільні, і все, чим згрішив він свідомо і несвідомо, Людинолюбче.

Слава…

І все, чим згрішив він свідомо і несвідомо, Людинолюбче.

І нині…

Христе Боже, Ти від Діви засяяв світові і через Неї нас синами світла показав, помилуй нас.

Антифон 1, глас 6:

На небо зводжу я очі мої до Тебе, Слово: будь щедрий до мене, щоб я жив для Тебе.

Помилуй нас принижених і вчини благопотрібними Твоїми сосудами, Слово.

Слава Отцю і Сину, і Святому Ду­хові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

У Святому Дусі джерело спасіння всіх: на кого за достойністю Він дихне, того скоро від земного визволяє, зміц­нює, вирощує і на висоту підносить.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик: Мир усім.
Читець: І духові твоєму.

Прокимен, глас 6: Блаженна путь, якою ти сьогодні йдеш, душе, бо приготоване тобі місце упокоєння.
Стих: Повернись, душе моя, у спокій твій, бо Господь благодіє тобі.

Диякон: Премудрість.
Читець: До солунян першого послання святого апостола Павла читання (зач.270: 1Сол. 4:13-18).
Диякон: Будьмо уважні.

Читець:
Браття, не хочу ж лишати вас у незнанні про померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. Бо коли ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Ним. Бо це говоримо вам словом Господнім, що ми, які живемо і залишимося до пришестя Господнього, не попередимо померлих, тому що Сам Господь у час сповіщення, при голосі архангела і сурми Божої, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніш; по­тім ми, що лишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назу­стріч Господу у повітря, і так завжди з Господом будемо. Отже, втішайте один одного цими словами.

Священик: Мир тобі.
Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість. Алилуя, глас 6.
Стих: Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи.
Стих: Душа його в блаженстві перебуватиме.
Хор: Алилуя (тричі).

Диякон: Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо свя­те Євангеліє.

Священик: Мир усім.
Хор: І духові твоєму.

Священик: Від Іоанна святого Євангелія читання (зач.16: Ін.5:24-З0).
Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон: Будьмо уважні.

Священик:
Сказав Господь юдеям, які прийшли до Нього: істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейде від смерті до життя. Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, – у воскресіння суду. Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

МОЛИТВА
Владико, Господи Боже наш, єдиний Безсмертний, що живеш у світлі недосяжному, що умертвляєш і оживляєш, зводиш до пекла і виводиш із нього. Ти премудрістю створив чоловіка і знову повертаєш його в землю, вимагаючи душевного боргу. Молимо Тебе: прийми душу раба Твого і упокой його в оселях Авраама, Ісаака та Якова; дай йому вінець правди Твоєї і долю спасенних, на славу обраних Твоїх, щоб він, потрудившись у цьому житті ради імені Твого, одержав велику нагороду у святих оселях Твоїх, благодаттю і щед­ротами, і людинолюбством Єдинородного Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа.
Хор: Амінь.

Сідальний, глас 2:

Нині розлучаюся з родом своїм і до Тебе, єдиного безгрішного, повертаюся: в оселях праведників з обраними Твоїми мене упокой.

ПСАЛОМ 22

Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме.
Хор: Алилуя, алилуя, алилуя.

На місці плодючім, там Він осе­лив мене; біля води спокійної виховав мене.

Хор: Алилуя.

Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого.
Хор: Алилуя.

Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя – вони потішили мене.
Хор: Алилуя.

Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що на­поює, найкраща.
Хор: Алилуя.

І милість Твоя буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні.

Слава…
Хор: Алилуя.

І нині…
Хор: Алилуя.

Тропар, глас 2:
Спочилому упокоєння у Христа просимо, бо всі ми до тієї ж оселі прире­чені, під той же камінь підемо і невдовзі самі на прах обернемось. Таке бо, браття, життя наше, це омана на землі, буття для ненароджених і тління для тих, що жили; ми є сон мінливий, вітер нестримний, політ птаха перелітного, корабель на морі, що сліду не має. Тому взиваймо до Безсмертного Царя: Господи, безконеч­ного Твого блаженства сподоби його.

Прокимен, глас 6: Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи.
Стих: Тобі подобає пісня, Боже, в Сионі.

Диякон: Премудрість.
Читець: До римлян послання свя­того апостола Павла читання (зач.89 з половини і 90: Рим. 5:12-21).
Диякон: Будьмо уважні.

Читець:
Браття, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом – смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили. Бо і до закону гріх був у світі: але гріх не зараховується, коли нема закону. Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не згрішили, подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього. Та не так зі злочином, як з даром благодаті. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерті, то тим більше благодать Божа і дар через бла­годать одного Чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох. І дар не такий, як суд за одного, що згрішив, бо суд за один злочин – на осуд, а дар благодаті – на виправдання від багатьох злочинів. Бо коли злочином одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведності, пануватимуть в житті через єдиного Ісуса Христа. Тому як через злочин одного – всім людям осу­дження, так виправданням одного – всім людям виправдання життя. Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними. Закон же прийшов, щоб збільшилось злочинів. А коли примножився гріх, стало біль­ше благодаті, щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать запанувала через праведність до життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.

Священик: Мир тобі.
Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість. Алилуя, глас 6.
Стих: Блаженний той, кого Ти об­рав і прийняв, Господи.
Стих: Душа його в блаженстві перебуватиме.
Хор: Алилуя (тричі).

Диякон: Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо свя­те Євангеліє.

Священик: Мир усім.
Хор: І духові твоєму.

Священик: Від Іоанна святого Євангелія читання (зач.15: Ін.5:17-24).
Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон: Будьмо уважні.

Священик:
Сказав Господь юдеям, які прийшли до Нього: Отець Мій донині робить, і Я роблю. Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога. На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син. Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. Бо як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче. Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові, щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його. Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерті до життя.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

МОЛИТВА

Дякуємо Тобі, Господи Боже наш, бо тільки Тобі належить життя безсмертне, і слава Твоя незбагненна, і людинолюбство невимовне, і Царство безкінечне, і лицемірства немає у Тобі, бо призначив Ти для всіх людей однаковий кінець життя. Тому просимо Тебе, Господи, раба Твого і колишнього нашого співслужителя (їм’я), спочилого в надії на воскресіння і життя вічне, упокой в оселях Авраама, Ісаака та Якова; і як на землі поставив його служителем Церкви, так і в небесному Твоєму Жертовнику не відкинь його, Господи; як серед людей духовних достоїнством прикрасив його, так неосудженим прийми його і до слави ангельської. Ти на землі прославив життя його, Сам і після кончини відкрий йому вхід святих Твоїх праведників. Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і з Пре­святим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Антифон 2, глас 6:

Коли б не Господь був з нами, ніхто з нас не був би спроможний у боротьбі з ворогом перемогти; ті, що перемагають, звідси підносяться.

Слово! Зуби їхні нехай не схоплять душі моєї, мов пташеня. Горе мені! Як я, гріхолюбний, маю визволитися від ворога?

Слава Отцю і Сину, і Святому Ду­хові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Від Святого Духа обоження, благо­воління, розум, мир і благословення: Він бо є рівнодіяльний з Отцем і Словом.

ПСАЛОМ 23

Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній.

Хор: Алилуя, алилуя, алилуя.

Він на морях заснував її і на ріках утвердив її.

Хор: Алилуя.

Хто зійде на гору Господню і хто стане на місці святому Його?

Хор: Алилуя.

Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався ближньому своєму зрадливо.

Хор: Алилуя.

Гой матиме благословення від Гос­пода і милість від Бога, Спаса свого.

Хор: Алилуя.

Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів.

Хор: Алилуя.

Піднімайте, врата, верхи ваші, під­німайтеся, врата вічні, і ввійде Цар слави!

Хор: Алилуя.

Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою.

Хор: Алилуя.

Підімайте, врата, верхи ваші, підні­майтеся, врата вічні, – і ввійде Цар слави!

Хор: Алилуя.

Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави.

Слава…
Алилуя.

І нині…
Алилуя.

Тропар, глас 2:
У вірі і надії, і любові, і лагідності, і чистоті та у священичій достойності побожно пожив єси, достопам’ятний. Тому Бог вічний, для Якого трудився ти, Сам оселить душу твою в місці світ­лому і прекрасному, де праведники спо­чивають, і одержиш на суді Христовому прощення і велику милість.

Сідальний, глас 5:
Знаєш, Боже наш, що у гріхах наро­дились ми, тому молимо Тебе, Людинолюбче, молитвами Богородиці спочилого упокой, прощаючи як Благий гріхи його як смертної людини, що вчинив він за життя свого.

Прокимен, глас 6: Блаженний той, кого Ти об­рав і прийняв, Господи.
Стих: Пам’ять його з роду в рід.

Диякон: Премудрість.
Читець: До коринф’ян першого по­слання святого апостола Павла читання (зач.158: 1Кор.15:1-11).
Диякон: Будьмо уважні.

Читець:
Браття, нагадую вам благовістування, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися, яким і спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували. Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням, і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням, і що явився Кифі, потім одинадцятьом; потім явився більш як п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли; потім явився Якову, також усім апостолам; а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові. Бо я най­менший з апостолів і недостойний зва­тися апостолом, тому що гнав Церкву Божу. Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була мар­ною, та й потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною. Проте чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.

Священик: Мир тобі.
Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість. Алилуя, глас 6.
Стих: Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи.
Хор: Алилуя (тричі).

Диякон: Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо свя­те Євангеліє.

Священик: Мир усім.
Хор: І духові твоєму.

Священик: Від Іоанна святого Євангелія читання (зач.21: Ін.6:35-39).
Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон: Будьмо уважні.

Священик:
Сказав Господь юдеям, які прийшли до Нього: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги. Але Я вам сказав, що ви, хоч і бачили Мене, та не віруєте. Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть. Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене. Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

МОЛИТВА

Господи Сил, скорботних радосте, утішення тих, що плачуть, і заступництво малодушних, заспокой благосердям Твоїм тих, хто охоплений плачем за спочилим, зціляючи всяку сердечну недугу їхню, а раба Твого (ім ’я), що спочив у надії воскресіння життя вічного, в оселях Авраама упокой. Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і з Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Антифон 3, глас 6:

Ті, що уповають на Господа, страшні для ворогів і дивні для всіх, що вгору очі звертають.

Собор праведників Тебе, Спасе, помічником маючи, не простягає рук своїх до беззаконня.

Слава Отцю і Сину, і Святому Ду­хові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Святому Духу влада над усім нале­жить; Йому небесні воїнства поклоня­ються вкупі з усім, що на землі дише.

ПСАЛОМ 83

Які любі оселі Твої, Господи Сил!
Хор: Алилуя.

Жадає і лине душа моя до двору Господнього. Серце моє й тіло моє возрадувалися Богу Живому.
Хор: Алилуя.

Бо й пташка знаходить собі домів­ку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх біля вівтарів Твоїх, Гос­поди Сил, Царю мій і Боже мій.
Хор: Алилуя.

Блаженні ті, що живуть у домі Тво­їм, повіки вони будуть хвалити Тебе.
Хор: Алилуя.

Блаженний муж, який має заступ­ництво своє у Тобі і в якого у серці доро­га до Тебе.
Хор: Алилуя.

Ідучи долиною плачу, вони знахо­дять джерела води, Законодавець по­криває їх благословенням.
Хор: Алилуя.

Вони перейдуть від сили в силу і яв­ляться перед Богом на Сионі. Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянь­ся, Боже Яковів.
Хор: Алилуя.

Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого.
Хор: Алилуя.

Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників.
Хор: Алилуя.

Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті.
Хор: Алилуя.

Господи, Боже Сил! Блаженна лю­дина, яка уповає на Тебе.
Хор: Алилуя.

Духовенство співає тропарі, глас 6:

Браття мої улюблені, не забувайте мене, коли славите Господа, але поми­найте і братство, і моліть Бога, щоб упо­коїв мене Господь з праведними.

Настала для мене несподівана смерть і роз’єднала мене з ближніми, але Ти, Христе, що преставив мене, в оселях радості упокой.

Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо, жодного виправдання не маючи, ми, грішні, Тобі як Владиці цю молитву приносимо: помилуй нас.

Слава Отцю і Сину, і Святому Ду­хові.

Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми надію покладаємо: не прогнівайся дуже на нас і не споминай беззаконня нашого, а зглянься і нині як Благий і визволи нас від ворогів наших; Ти бо єси Бог наш, а ми, люди Твої, всі творіння рук Твоїх і ім’я Твоє призиваємо.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богоро­дице, щоб ми, на Тебе надію маючи, не загинули, а від усякого лиха Тобою визволялися, бо Ти єси спасіння роду християнського.

Прокимен, глас 6: Душа його у блаженстві пе­ребуватиме.
Стих: До Тебе, Господи, взиваю.

Диякон: Премудрість.
Читець: До коринф’ян першого по­слання святого апостола Павла читання (зач.160: 1Кор.15:20-28).
Диякон: Будьмо уважні.

Читець:
Браття, Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть, кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його. А потім кінець, коли Він передасть Царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство і всяку владу і силу, бо Йому належить царствувати, доки покладе всіх ворогів під ноги Свої. Останній же ворог знищиться – смерть, бо все впокорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що, крім Того, Який підкорив Йому все. Коли ж упокорить Йому все, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все.

Священик: Мир тобі.
Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість. Алилуя, глас 6.
Стих: Блажен муж, що боїться Господа.
Стих: Сильним на землі буде сім’я його.
Хор: Алилуя (тричі).

Диякон: Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо свя­те Євангеліє.

Священик: Мир усім.
Хор: І духові твоєму.

Священик: Від Іоанна святого Євангелія читання (зач.22: Ін.6:40-44).
Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон: Будьмо уважні.

Священик:
Сказав Господь юдеям, які прийшли до Нього: воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день. Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес. І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес? Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою. Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

БЛАЖЕННІ, глас 2.

Хор: У Царстві Твоїм пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.

Блаженні убогі духом, бо їхнє є Цар­ство Небесне.

Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

Блаженні лагідні, бо вони успад­кують землю.

Блаженні голодні й спраглі правди, бо вони наситяться.

Блаженні милостиві, бо вони поми­лувані будуть.

Колись Адам, що спожив з древа забороненого, був вигнаний з раю, а розбійник, що на хресті був розіп’ятий, визнавши Тебе як Бога, в раю оселений був. І ми, спасенні стражданнями Тво­їми, Владико, наслідуючи розбійника, з вірою взиваємо: пом’яни і нас, коли прийдеш у Царство Твоє.

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Ти, Сотворителю мій, з Божествен­ної волі Своєї тіло моє із землі створив, а душу вклав повелінням святим, вди­хнувши її живоносним подихом Своїм. Коли ж тяжко піддався я спокусі грі­ховній, Ти з великої милості Твоєї під­няв мене, Людинолюбче. Упокой же, Боже, того, кого прийняв єси, зі святими Твоїми.

Блаженні миротворці, бо вони си­нами Божими назвуться.

Коли душа з тілом розлучається, настає жахливе і страшне для всіх таїн­ство: душа у сльозах відходить, а тіло землі віддається і нею покривається. Тому і ми, зрозумівши остаточний кі­нець, звернімося до Спасителя, слізно благаючи: пом’яни і нас, коли прийдеш у Царство Твоє.

Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

Навіщо гірко ридаєте за мною, люди? Навіщо даремно хвилюєтесь? – спочилий до всіх промовляє. – Смерть є для всіх упокоєння. Тому послухаймо голосу Іова, який каже: смерть для людини є упокоєння. Упокой же, Боже, спочилого зі святими Твоїми.

Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та зводитимуть на вас усяке лихослів’я і наклепи – Мене ради.

Всемудрий Павло ясно передрік преставлення всіх, навчаючи, що мертві встануть нетлінними, а для цього сурма Божа затрубить і одвіку спочилих під­німе від сну, ми ж перемінимось за по­велінням Божим; упокой же, Боже, спо­чилого зі святими Твоїми.

Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.

Спочилий, лежачи у гробі мертвим, благопримиренний для всіх, голосно взиває: прийдіть до мене, народжені на землі, гляньте на красу тіла почорнілу! Тому і ми, браття, зрозумівши від нього наш кінець, звернімося до Спасителя, зі сльозами благаючи: упокой, Боже, того, кого прийняв єси, зі святими Твоїми.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Ду­хові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Надприродно в утробі Твоїй, Владичице, безсіменно зачала єси Бога Предвічного і тілесно Його породила, Бога і чоловіка, непреложно і незлитно. Тому і ми, Богородице, завжди визнаючи Тебе, з вірою взиваємо до Народженого від Тебе Бога: пом’яни і нас у Царстві Твоїм.

Прокимен, глас 6: Блаженний той, кого Ти об­рав і прийняв, Господи.
Стих: Душа його в блаженстві перебуватиме.

Диякон: Премудрість.
Читець: До римлян послання свя­того апостола Павла читання (зач.113: Рим.14: 6-9).
Диякон: Будьмо уважні.

Читець:
Браття, хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів, для Господа не розрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові; і хто не їсть, для Господа не їсть і дякує Богові. Бо ніхто з нас не живе для себе і ніхто не вмирає для себе; а чи живемо – для Господа живемо; чи вмираємо – для Господа вмираємо; і тому ми чи живемо, чи вмираємо, – завжди ми Господні. Бо Христос для того й помер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими.

Священик: Мир тобі.
Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість. Алилуя, глас 6.
Стих: Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи.
Стих: Душа його в блаженстві пере­буватиме.
Хор: Алилуя (тричі).

Диякон: Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо свя­те Євангеліє.

Священик: Мир усім.
Хор: І духові твоєму.

Священик: Від Іоанна святого Євангелія читання (зач.23: Ін.6:48-54).
Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон: Будьмо уважні.

Священик:
Сказав Господь юдеям, які прийшли до Нього: Я с хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустелі – й померли. Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре. Я – хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу. Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти? Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крові, то не будете мати життя в собі. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Потім співається канон, глас 6:

ПІСНЯ 1

Того, Хто хвилею морською ко­лись гонителя-мучителя покрив, спасенних діти під землею поховали, а ми, як діви, Господу співаймо: славно бо прославився.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

До Тебе, Благодійника і Владики всіх, Христа, співаючи цю надгробну пісню, з гарячими сльозами припадаємо і з плачем взиваємо: вірного раба Твого упокой як Милосердний.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Слово! Ревно молимося, славлячи Тебе, Людинолюбче: сподоби спочилого в надії на воскресіння стояти праворуч Тебе разом з обраними Твоїми.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Сподоби, Людинолюбче, спочи­лого обраного раба Твого світло радіти в Небеснім чеснім Твоїм Царстві, про­щаючи як Милосердний душевні про­вини його.

Слава…

Горе мені! Житейська слава, наче трава, виросла і відразу засохла! Де в гробі сан, де образ, де краса в ньому? Тому помилуй, Господи, раба Твого як Милосердний.

І нині…

Належно і з любов’ю всі прославляємо Тебе, Пречиста Діво Маріє, Мати Божа, бо невсипуща мо­литва Твоя завжди є опікою для нас. Ви­зволи нас нині від провин і суду смерт­ного.

ПІСНЯ 3

Нема Святого, як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і утвердив нас на камені сповідання Твого.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Слово! Прийми моління нас сми­ренних і полегши, відпусти, Спасителю, всі провини раба Твого, бо нема людини, що жила б на землі і не згрішила.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Хто є Людинолюбець, Господи, як Ти, Милостивий, що прощаєш гріхи і живим, і мертвим викою владою Своєю? Спаси ж і раба Твого.

Слава…

Єдиний безгрішний Спасителю! Сподоби спочилого в побожності бути спадкоємцем небесного звання, прий­маючи його щиру останню молитву і сльози.

І нині…

Всесвята Діво, істин­на Владичице наша! Не переставай мо­лити Народженого Тобою, щоб сподо­бив Царства Свого Небесного того, що спочив у вірі.

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.

Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (ім’я) і за відпущення йому усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Сідальний, глас 6

Воістину все суєта, а життя – тінь і сон, бо даремно турбується всякий земнородний, як каже Писання: хоч би й світ увесь здобули, і тоді у гробі оселимося, де вкупі царі й убогі. Тому, Христе Боже, спочилого раба Твого упокой як Людинолюбець.

ПІСНЯ 4

На хресті Твоє Божественне страж­дання передбачивши, Аввакум, вжахнувшися, взивав: Ти, Милосердний, владу сильних зни­щив, зійшовши до сущих у пеклі як Всесильний.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Нестерпним є суд останнього страш­ного дня, тому щиро просимо у Христа відпущення всіх провин спочилому у вірі й надії на воскресіння.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Владико Христе, Спасе Многомилостивий, сподоби світлих осель спочи­лого раба Твого, бо він за життя запалив Тобі світлу свічу покаянням.

Слава…

Коли виявиш усі таємниці, Христе, і осудиш гріхи наші, тоді помилуй, Гос­поди, як Милосердний того, кого при­йняв єси, пом’янувши його сповідання.

І нині…

Пресвята Богородице, упокоєння всіх! Не забувай тих, що зі щирими сльозами взивають до Тебе, благаючи милосердя для Твого вірного раба, що відійшов від нас.

ПІСНЯ 5

Богоявлення Твого, Христе, що милостиво для нас сталося, Ісая, побачивши світло невечірнє з ночі, радіючи, взивав: воскреснуть мертві, і встануть сущі у гробах, і всі, на землі народжені, зрадіють.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Того, кого від нас у вірі прийняв Ти, Щедрий, упокой у соборі обраних і радості райській, бо Ти, Спасителю наш, усім грішникам призначив Божес­твенне покаяння. Як Владика сподоби і його Царства Твого.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Єдиний Людинолюбче! Ти владою Божественною милуєш творіння Твоє, що законам людським підкорив Ти. Полегши й відпусти, Спасителю, гріхи й цього, що у вірі преставився, його Царства Твого сподоби.

Слава…

Ніхто не уникне страшного суду перед Престолом Твоїм: царі могутні стануть разом з рабами, і страшний голос Судді відішле грішників до місця мук пекельних. Від них, Христе, визво­ли раба Твого.

І нині…

Надприродно з Тебе народився Спаситель єством людським. Усердно моли Його, Діво Неневісная, щоб спас і визволив від усіх страшних пекельних мук того, хто нині у вірі віді­йшов від нас.

ПІСНЯ 6

Безодня гріхів мене вкрила, і, безсилий терпіти страх, до Тебе, Владико, як Іона взиваю: з тління мене визволи.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Смерть і гріб чекають на нас, і суд, що виявить діла наші. Визволи від нього, Людинолюбче, раба Твого, що упокоївся.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Молимося Тобі, Христе, Спасителю наш, відкрий двері милості Твоєї спо­чилому, щоб торжествував він у славі радості Царства Твого.

Слава…

Милістю Твоєю, Спасителю, виз­воли від гріхів раба Твого, що нині у вірі спочив, бо ніхто, Людинолюбче, не виправдається ділами людськими.

І нині…

Від Тебе, Богородице, Сотворитель народився тілом; Він – Переможець смерті і Визолитель від прокляття – спасає всіх померлих у вірі як Благий і Людинолюбець.

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.

Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (ім’я) і за відпущення йому усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Кондак, глас 8:
Зі святими упокой, Христе, душу раба Твого, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхань, а життя безконечне.

Читець або диякон читає наступні ікоси:

1. Ти єдиний Без­смертний, що створив і впорядкував людину, ми ж, земні, з землі створені і в ту саму землю повернемося, бо так звелів Той, Хто створив мене і сказав мені: “Земля єси і в землю повернешся”. Туди ж і всі ми, люди, підемо, з надгробним риданням співаючи пісню: алилуя.
Хор: Алилуя.

2. Мислено благаю, почуйте мене; у тяжкому перебуваючи стані, взи­ваю; ради вас моє ридання: може, комусь воно буде на користь. Коли ж це співати­мете, поминайте мене, колись вами зна­ного, бо багато разів ми сходились і в домі Божому разом співали: алилуя.
Хор: Алилуя.

3. Встаньте всі, зберіться і, сівши, ви­слухайте слово: страшне, браття, суди­лище, де маємо всі стати: нема там ні раба, ані вільного, нема ані малого, ані великого, але всі нагі’ постанемо. Тому добре є часто співати псалом: алилуя.
Хор: Алилуя.

4. Облиймося всі сльозами, бачачи ті­ло спочилого, і, наблизившись всі цілу­вати його, голосімо так: “Ось покинув ти нас, що любимо тебе, і вже не розмовляєш з нами. О друже! Чому не скажеш, як колись говорив до нас, а мовчиш і не промовиш з нами: алилуя?”
Хор: Алилуя.

5. Що промовляють, браття, гіркі слова умираючих, коли вони відходять? “З браттями розлучаюся, всіх друзів покидаю і відходжу, але куди йду, не знаю, і як там маю перебувати, не знаю, а знає тільки Бог, що покликав мене. Пам’ять про мене творіть з піснею: алилуя”.
Хор: Алилуя.

6. Бажав я знати таємницю, куди нині душі йдуть і в якому стані там перебувають, але ніхто не може сказати, чи згадують вони нас, як і ми їх, чи, може, забули тих, що плачуть за ними і співають пісню: алилуя.
Хор: Алилуя.

7. Проводжайте, друзі, спочилих і дбайливо приступіть до гробу; уважно роздумуйте і себе готуйте: там бо всяка молодість зотліла, всякий вік зів’яв; там прах, попіл і черва; там все мовчить, і ніхто не промовляє: алилуя.
Хор: Алилуя.

8. Ось нині бачимо того, що лежить, але він ніколи вже не буде лежати перед нами. Ось уже й язик його замовк, ось уже й уста його замкнулись. Прощайте, друзі і діти; прощайте, браття, прощайте, знайомі, бо йду я в мою путь, а ви поминайте мене з піснею: алилуя.
Хор: Алилуя.

9. Ніхто з тамтешніх потойбічних не оживе знову, щоб розповісти нам, як там перебувають брати й онуки, що раніше відійшли до Господа. Отже, бага­тократно тепер кажемо: чи можна там побачитись одне з одним, чи можна там зустріти братів, чи можна там разом про­мовляти псалом: алилуя?
Хор: Алилуя.

10. Йдемо в дорогу вічну, мов уже засуджені, всі схиливши додолу лиця свої. Де ж тоді краса, де гроші, де тоді слава життя цього? Ніщо з цього там не допоможе нам, – а тільки часто промов­ляти псалом: алилуя.
Хор: Алилуя.

11. О людино! Чому передчасно скор­бній? Одна година, і все минає; в пеклі ж нема каяття, нема там і іншого полег­шення; там тільки черв невсипущий, тільки темрява безпросвітна; до цього я маю бути засуджений, бо не поспішав часто виголошувати псалом: алилуя.
Хор: Алилуя.

12. Ніщо так легко не забувається, як розлука людини з людиною. Бо хоч короткий час і згадуємо когось, але забуваємо про смерть, маючи його за живого; навіть батьки забувають дітей своїх, яких породили, виховали і плака­ли по них з піснею: алилуя.
Хор: Алилуя.

13. Нагадую вам, браття мої і діти, і друзі мої: не забувайте мене в молитвах до Господа. Прошу, молю і благаю: пам’ятайте й плачте за мною день і ніч. Звертаюсь до вас, як Іов до друзів своїх: сідайте знову і промовляйте: алилуя.
Хор: Алилуя.

14. Усе лишивши, нагими і скорбот­ними постанемо перед Богом; краса бо в’яне, наче трава, і даремно ми, люди, спокутуємось нею: нагим ти народився, нещасний, нагим маєш з’явитися і там; отже, не гордись за життя, людино, але завжди з плачем взивай: алилуя.
Хор: Алилуя.

15. Коли був ти, чоловіче, милостивим до людей, то й там матимеш помилуван­ня; коли змилосердився над сиротою, то він там визволить тебе від нужди; коли одягнув у житті нагото, і він там тебе укриє і співатиме псалом: алилуя.
Хор: Алилуя.

16. Небезпечна путь, якою відходжу, нею ніколи не ходив я, і незнана та країна, де ніхто ніколи мене не впізнає. Жахливо бачити моїх страшних пово­дирів і Того, Хто мене покликав, Хто володіє життям і смертю і кличе нас туди, коли схоче: алилуя.
Хор: Алилуя.

17. Коли з якоїсь країни ми вирушаємо, потребуємо певних провідників. Що ж вчинимо, коли вирушаємо до краю, нікому не знаного? Тоді потрібно тобі багато поводирів, багато потрібно тобі молитов супроводжуючих, щоб спасти нещасну душу, доки дійдеш до Христа і промовиш до Нього: алилуя.
Хор: Алилуя.

18. Опановані житейськими пристра­стями не матимуть помилування у віч­ності. Там бо будуть страшні обвинувачі’, там і книги розкриються. Що поба­чиш тоді навкруги, чоловіче, або хто тобі допоможе тоді? Хіба за життя ти вчинив щось добре або допоміг убогим, співаючи: алилуя.
Хор: Алилуя.

19. Молодість і тілесна краса в’януть у годину смерті; тоді і язик люто горить, і гортань, пересохши, запалюється; при­вабливість очей тоді гасне, вся краса лиця зникає, стрункість шиї руйнується і все інше німіє і не промовить: алилуя.
Хор: Алилуя.

20. Мовчіть же, мовчіть! Відтепер до­держуйте тиші перед спочилим і поба­чите велику таємницю, страшний бо це час. Замовкніть, щоб у мирі відійшла душа його, він бо в подвизі великому перебуває і в страсі смертельному бла­гає Бога: алилуя.
Хор: Алилуя.

21. Бачивши, як умирало дитя, я опла­кував життя своє, бо мучилося воно і тремтіло; коли ж настав час, заголо­сило: отче, поможи мені; мати, спаси мене! І ніхто не міг допомогти йому, а тільки, дивлячись, в’янули і в гробі оплакували його: алилуя.
Хор: Алилуя.

22. Скількох від грудей матері неспо­дівано взято до гробу, з’єднано вічною злукою, що викликало плач невтіш­ний, – і з чертога не вийшли; але ра­зом шлюб і могила, разом сполучення і розлука, разом сміх і плач, разом і псалом: алилуя.
Хор: Алилуя.

23. Тільки почувши, що там є світло вічне, ми сповнюємось радості: там джерело життя нашого, там і блажен­ство вічне, там є рай, і від того всяка праведна душа радіє. Зійдімося ж і всі ми у Христі, щоб усім разом взивати до Бога: алилуя.
Хор: Алилуя.

24. Всесвятая Діво Неневісна, що породила Світло недосяжне! Молю, благаю і прошу: не переставай, Пречиста, молити Господа за спочи­лого раба Твого, щоб у день судний було прощено йому гріхи його, бо Ти, Всечиста, як Владичиця маєш сміли­вість завищи благати Сина Твого: алилуя.

Кондак, на глас 8:
Зі святими упокой, Христе, душу раба Твого, де немає ні недуги, ні скор­боти, ні зітхань, а життя безконечне.

ПІСНЯ 7

Несказанне чудо: Того, Хто по­божних юнаків з полум’я в печі визволив, кладуть до гробу мертвого, бездиханного, – на спасіння нас, що співаємо: Визволителю Боже, благословен єси.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Від вогню геєнського і страшного присуду визволи як Щедрий, Христе, раба Твого, якого Ти у вірі прийняв від­нині, і сподоби його співати Тобі: Визво­лителю Боже, благословен єси.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Спочилого у вірі раба Твого спо­доби, Боже, бути в оселях дивної слави, в місці лагідних та насолоді райській і співати Тобі: Визволителю Боже, благословен єси.

Слава…

Великий суд, терпіння ж невимов­ні, браття, в огні геєни; там бо душі грішних разом із тілами палають і в мукахридають,немаючи змоги взивати: Визволителю Боже, благословен єси.

І нині…

Богородице Всенепорочна! Живих, які щиро оспівують Тебе, Матір Божу, завжди охороняй молитвами Твоїми, а померлих визволи від гірких мук, щоб разом із Тобою взивали вони до Христа: Визволителю Боже, благословен єси.

ПІСНЯ 8

Вжахнися від страху, небо, нехай захитаються основи землі; ось бо Той, що в небі живе, з померлими рівняється і в гробі малому дивно погребається. Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

О, яка страшна година чекає, брат­тя, на грішників! Який жах тоді! Вогонь пекельний поглинатиме і вічно мучити буде. Тому, Христе, Щедрий Владико, нині спочилого від страшної загрози і від мук у вогні геєнському визволи на віки.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

О, яку радість приймуть правед­ники, коли прийде Суддя! Там бо чер­тог приготований, і рай, і все Царство Христове. В ньому ж, Христе, осели ра­дісними рабів Твоїх зі святими на віки.

Слава…

Хто встоїть, Христе, проти страш­ної погрози пришестя Твого? Небо тоді жахливо згорнеться, наче сувій, зорі попадають, затремтить у страсі все тво­ріння, і цілий світ переміниться. В той день, о Слово, помилуй того, що нині від нас преставився.

І нині…

Ти, Чиста, надпри­родно породила Сина. Він є Суддя живих і мертвих, судитиме всю землю і спасе від мук, кого захоче, особливо ж тих, що з любов’ю поклоняються образу Його і оспівують Тебе, Богородице, по всі віки.

ПІСНЯ 9

Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина, що Його в утробі безсімейно зачала єси: встану бо і прославлюся, і піднесу зі славою як Бог тих, що з вірою й любов’ю Тебе величають.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Не ридайте всі ви, що з вірою спо­чили, бо Христос перетерпів за нас тілом і хрест, і погребіння, вчинивши синами безсмертя всіх, що взивають до Нього: Господи, не входь у суд з рабом Твоїм.

Упокой, Господи, душу спочилого раба Твого.

Щиро помолимося, вірні, до Хрис­та, щоб спочилого у вірі й надії брата Він упокоїв в оселях святих. Суд бо там грізний і випробування страшне, і ніхто сам собі допомогти не зможе, тільки благі діла та спільна молитва вірних. Тому взиваймо: Господи, не входь у суд з рабом Твоїм.

Слава…

У нескінченній славі Твоїй та со­лодкому раю від нас преставленого нині вчини, Благий, і сподоби його бути достойним сином Царства Твого, бо він у покаянні й вірі православній прийшов до Тебе.

І нині…

Ми, вірні, благочесно в піснях оспівуємо Тебе, Богородице Діво, що надприродно істинно стала Матір’ю Життя, бо через Тебе ми, рані­ше мертві, знайшли життя і безсмертя; тому цю пісню Тобі співаємо.

МАЛА ЄКТЕНІЯ

Ще і ще в мирі Господу по­молимось.

Хор: Господи, помилуй.

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (ім’я) і за відпущення йому усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй.

Щоб Господь Бог оселив душу його там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй.

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

ЕКЗАПОСТИЛАРІЙ

Я нині упокоївся і знайшов велике полегшення, бо преставився від тління і перейшов до життя.

Стих: Людина – як трава, дні її – як цвіт польовий, одцвітуть.

Я нині упокоївся і знайшов велике полегшення, бо преставився від тління і перейшов до життя.

Стих: Бо вийде дух її, і не буде її, і не побачить уже місця свого.

Я нині упокоївся і знайшов велике полегшення, бо преставився від тління і перейшов до життя.

Стих: А правда Господня пере­буває повіки.

Я нині упокоївся і знайшов велике полегшення, бо преставився від тління і перейшов до життя.

Слава… І нині…

Нині покладаю надію на Божу Ма­тір Отроковицю, бо від Неї народився Христос, Визволитель усіх.

І далі стихири на глас 6:

Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх. Тобі належить пісня Богу.

Хваліть його, всі ангели Його, хва­літь Його, всі Сили Його. Тобі належить пісня Богу.

Хваліть Бога в святих Його. Хваліть Його в утвердженні сили Його.

Твоїм животворчим таїнством, Христе, Твій священнослужитель у преставленні звідси став нині учасником природи Божественної і прийшов до Тебе. Прийми в руки Твої душу його, як пташку, в оселях Твоїх та в хорах ангельських учини його й упокой, бо його ж прийняв єси велінням Своїм, Господи, ради великої Твоєї милості.

Хваліть Його в могутності сили Його, хваліть Його за безмежну велич Його.

Дивне таїнство смерті, бо прихо­дить вона до всіх несподівано, руйнує природу примусово, забирає старців, ігуменів, книжників, обертає на тлін учителів суєтного мудрування, єписко­пів, пастирів. Отже, взиваймо зі сльоза­ми: упокой, Господи, того, кого прийняв Ти велінням Своїм, ради великої Твоєї милості.

Хваліть Його голосом сурми, хваліть Його на арфі та гуслях. Все, що дише, нехай хвалить Господа.

Твій, Христе, священик, що при­носив жертву Божественних таїн, по­живши в благочесті, прикрашений пе­рейшов за Твоїм Божественним пове­лінням від житейських турбот до Тебе; прийми його, Спасителю, як священика, спаси його і з праведними упокой, ради великої Твоєї милості.

Слава Отцю і Сину, і Свя­тому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Хор: Бога, що від Тебе, Богоро­дице Діво, втілився, ми пізнали; моли Його, щоб спасенні були душі наші.

ВЕЛИКЕ СЛАВОСЛІВ’Я

Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління. Хвалимо Тебе, благословимо Тебе, поклоняємось Тобі, прославляємо Тебе, дякуємо Тобі, ради великої слави Твоєї.

Господи, Царю Небесний, Боже Отче, Вседержителю, Господи, Сину Єдинородний, Ісусе Христе і Святий Ду­ше, Господи Боже, Агнче Божий, Сину Отця, Ти, що взяв гріхи світу, помилуй нас. Ти, що взяв гріхи світу, прийми молитву нашу. Ти, що сидиш праворуч Отця, помилуй нас. Бо Ти Єдиний Свя­тий, ти Єдиний Господь, Ісус Христос, задля слави Бога Отця. Амінь.

Повсякчас благословлятиму Тебе і вихвалятиму ім’я Твоє на віки і повік віку.

Господи, пристановищем був нам з роду в рід. Я сказав: Господи, помилуй мене, зціли душу мою, бо нагрішив я перед Тобою.

Господи, до Тебе вдаюся, навчи мене творити волю Твою, бо Ти Бог мій, бо в Тобі джерело життя; у світлі Твоєму побачимо світло. Нехай завжди буде ми­лість Твоя на тих, що визнають Тебе.

Сподоби, Господи, в день цей без гріха зберегтися нам. Благословен єси, Господи, Боже отців наших, і хвальне і прославлене ім’я Твоє на віки. Амінь.

Нехай буде, Господи, милість Твоя на нас, бо ми уповаємо на Тебе.

Благословен єси, Господи, навчи мене оправдань Твоїх. Благословен єси, Владико, врозуми мене оправданнями Твоїми. Благословен єси, Святий, про­світи мене оправданнями Твоїми.

Господи, милість Твоя повік; тво­ріння рук Твоїх не зневаж. Тобі подобає хвала, Тобі подобає оспівування, Тобі сла­ва подобає, Отцю і Сину, і Святому Ду­хові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

І далі стихири самогласні преподобного Іоана Дамаскина (перша стихира кожного гласу співа­ється, а решта стихир читається):

Глас 1:
Яка життєва насолода не знає печалі? Яка слава на землі буває незмінна? Все від тіні слабше, все за сон примарніше: одна мить, і все це смерть забирає. Але у світлі лиця Твого, Христе, і в насолоді краси Твоєї того, кого Ти обрав, упокой як Людинолюбець.

Стих: Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме.

Ділом, Спасе мій, показуєш, що Ти єси воскресіння всіх. Ти, Слово, словом воскресив Лазаря з мертвих; тоді кай­дани смерті розтрощилися, врата пе­кельні зруйнувалися, і тоді смерть люд­ська стала, наче сон. Ти прийшов, щоб спасти, а не осудити творіння Твоє, тому того, кого Ти обрав, упокой як Людинолюбець.

Слава… І нині…

Ти, Богородице, стала всім теплою заступницею, покровом для всіх і силою від Бога тим, що до Тебе звертаються: сущим у скруті – по­мічницею, полоненим – скорим визво­ленням; Тебе бо Христос явив месни­цею для ворогів і захистом проти них, стіною непорушною і твердинею непо­борною для немічних і подателькою миру душам нашим.

Глас 2:
О, як тяжко душі з тілом розлуча­тися; як тоді плаче вона, і нема, щоб хтось помилував її. До ангелів очі підво­дячи, даремно вона молиться; до людей руки простягає, але немає допомоги. Тому, улюблені браття мої, помисливши про скороминуче життя наше, просімо у Христа упокоєння для спочилого і ду­шам нашим великої милості.

Стих: До Господа у скорботі моїй взивав я, і Він вислухав мене.

Прийдіть, і побачимо всі чудо нез­багненне: той, що вчора був з нами, ни­ні лежить мертвий. Прийдіть, і зрозумі­ємо, що незабаром і ми упокоїмось, в по­хоронних пеленах повиті. Ті, що запаш­ним миром помазувалися, лежать смер­дючими; ті, що золотом прикрашали себе, без прикрас лежать і без вигляду. Тому, улюблені браття мої, зрозумівши короткість нашого життя, просімо у Христа упокоєння для преставленого і душам нашим великої милості.

Стих: Господи, визволи душу мою від уст неправедних.

Прощавай, життя суєтне! Проща­вайте, всі друзі, рідня й діти, бо йду я в дорогу, якою ніколи не ходив. Прийдіть, згадавши мою до вас любов, ідіть за мною і покладіть до гробу тлінні останки мої, і в сльозах моліть Христа, Суддю моєї смиренної душі, щоб визволив мене від вогню невгасимого.

Слава… І нині…

Благословенна Бого­родице Діво, врата непрохідні, таємно запечатані, – прийми моління наші і принеси Синові й Богу Твоєму, щоб спас Тобою душі наші.

Глас 3:
Ось, улюблені браття мої, посеред усіх лежу мовчазний і безголосий: уста замкнулися, язик онімів, губи омерт­віли, руки зв’язані, ноги сплетені, ви­гляд змінився, очі згасли і не бачать тих, що ридають, слух не чує голосіння тих, що сумують, ніс не чує пахощів кадильних, але правдива любов ніколи не умертвляється. Тому молю всіх знайо­мих і друзів моїх: пом’яніть мене перед Господом, щоб у день судний знайшов я милість на тому Страшному Суді.

Стих: Звів я очі мої в гори, звідкіля прийде поміч моя.

Все суєта людська, що зникає після смерті: не лишається багатства, минає й слава, бо приходить смерть, і все це зникає. Тому до Христа Безсмертного взиваймо: преставленого від нас упокой в оселі, де всі радіють.

Стих: Господь охоронить вхід і вихід твій від нині і на віки.

Люди, чого марно хвилюємось? До­рога, якою йдемо, коротка й жорстока, бо життя, як дим, пара і попіл; невдовзі зів’янемо, як квітка, і на прах обер­немось. Тому до Христа Безсмертного взиваймо: преставленого від нас упокой там, де всіх, що веселяться, оселя.

Слава… І нині…

В безодні життя схви­льовані, ми маємо Тебе, Богородице Діво, пристановищем спасіння. Тому моли Бога, що від Тебе безсімейно тіло прийняв і невимовно людиною став, щоб спас душі наші.

Глас 4:
Де мирська пристрасть? Де мрія про скороминуче? Де золото й срібло? Де безліч слуг і слава? Все порох, все попіл, все тінь. Але прийдіть, взиваючи до Без­смертного Царя: Господи, вічних благ Твоїх сподоби преставленого від нас, упокоївши його у вічному блаженстві Твоєму.

Стих: Звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього.

Прийшла смерть, наче хижак; при­йшов тлін і переміг мене, прийшов і обернув мене на неіснуючого; прийшов, і вже став я землею, лежу, наче й не бу­ло мене. Справді сон, справді привид є ми, люди. Але прийдіть, взиваймо до Безсмертного Царя: сподоби, Господи, вічних Твоїх благ того, що преставився від нас, даючи йому упокоєння у вічному житті.

Слава… І нині…

Єдина чиста і непо­рочна Діво, що Бога безсіменно породи­ла, молися за спасіння душ наших.

Глас 5:
Згадав я пророка, що викликував: я – земля і попіл. Та ще, оглянувши гро­би і побачивши оголені кості, сказав: хто ж тут цар, чи воїн, чи багатий, чи вбогий, чи праведник, чи грішник?! Але упокой, Господи, з праведними раба Твого.

Стих: Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме.

Ти, Христе, сказав: хто вірує в Ме­не, смерти не побачить, бо Я є Світло від Світла, що прийшов у світ; так про­світіться і ви в Мені у славі Моїй, бо як істинний Бог прийшов Я спасти тих, що в істинному православ’ї побожно визнають Мене, Єдиного Господа Бога з подвійною природою Бога і людини, але в одній Іпостасі. Тому вірного раба Твого, що так визнавав Тебе, зі святи­ми упокой у світлі лиця Твого, як Людинолюбець.

Слава… І нині…

Молимось Тобі, бла­гословенна, як Матері Божій, молися за спасіння наше.

Глас 6:
Початком моїм і основою стало Твоє творче веління, бо зволив від неви­димого і від видимого створити мене живим єством; із землі тіло моє створив Ти і душу дав мені Твоїм Божественним і животворчим подихом. Тому, Христе, раба Твого в країні живих і в оселях праведних упокой.

Стих: До Тебе, що живеш на небесах, підніс я очі мої.

Вшанував єси образом Твоїм, Сло­во, творіння рук Твоїх, відобразивши в тілесному його вигляді подобу духовно­го єства, до якого поставив мене причасником і призначив самовладно керувати творіннями на землі. Тому, Спа­сителю, раба Твого в країні живих і в оселях праведних упокой.

Слава… І нині…

Бога, що з Тебе воплотився, пізнали ми, Богородице Діво. Моли Його за спасіння душ наших.

Глас 7:
Створивши на початку чоловіка за образом Твоїм і подобою, Ти оселив його в раю, щоб він володів творінням Твоїм. Заздрістю ж диявола спокусив­шись, спожив він плоду і порушником заповідей Твоїх став. Ти, Господи, знову присудив йому в землю, з якої він узя­тий був, повернутися і просити для себе упокоєння.

Стих: Які любі оселі Твої, Господи Сил.

Від усякої печалі звільняє смерть, призначена Адамовому єству, бо стали ми тлінними, забороненого плоду спо­живши. Зрозуміймо, що, створені з зем­лі, станемо знову прахом і попелом, як перше були. Тому жалібним голосом молімо Сотворителя дарувати спочи­лому прощення і милість.

Слава… І нині…

Тебе, Богородице, ми, вірні, маємо за стіну нерушиму і надію нашу. Ти бо знаєш єство наше, різними гріхами обтяжене, тому не переставай, Владичице, молитися за спочилих у вірі рабів Твоїх, за полегшення на Суді, коли прийде Син і Бог Твій, щоб усі ми Тебе прославляли.

Глас 8:
Плачу і ридаю, коли розмірковую про смерть і бачу красу нашу, за образом Божим створену, що в гробах лежить – спотворена, безславна і не має вигляду. О чудо! Яке це таїнство з нами діється? Як ми піддалися тлінню? Як з’єдналися зі смертю? Воістину повелінням Бога, як написано, що подає спочилому упо­коєний.

Стих: Господи сил, прагне та й пропадає душа моя до дворів Господніх.

Як ми, нетлінний образ маючи, стали тлінними і, від подиху Божественного одержавши душу безсмертну, як написано, обернулися на руїну? Як Божі заповіді зневажили? Як, поживу життя лишивши, прийняли ми поживу – посередницю гіркої смерті? Як через спокусу позбавилися ми життя Божест­венного? Тому взиваймо до Христа: спочилого у дворах Твоїх осели.

Слава… І нині…

Покров Твій, Богоро­дице Діво, є духовним оздоровленням; звертаючись до нього, ми душевних не­дуг позбавляємось.

Інші стихири самогласні:

Глас 8:
Безмірна є мука для тих, що блудно живуть: скрегіт зубів і плач невтішний, морок безпросвітний, і темрява непроглядна, і черв невсипущий, і сльо­зи марні, і суд без милості. Тому, перш ніж прийде кінець, взиваймо, промов­ляючи: Владико Христе, того, кого Ти обрав єси, з обраними Твоїми упокой.

Подібний.

Прозвучить сурма, і, наче зі сну, встануть мертві, щоб у надії на Тебе, Сотворителю і Господи, осягнути жит­тя небесне. Отже, не осуди раба Твого, Безсмертний, бо Ти заради нас був смер­тним. Тому, перш ніж прийде кінець, взиваймо, промовляючи: Владико Хрис­те, того, кого Ти обрав єси, з обраними Твоїми упокой.

Ось і стихії, небо і земля зміняться, і все творіння в нетління одягнеться, тління зруйнується і темрява згине з пришестям Твоїм, бо прийдеш Ти знову у славі, як написано, щоб кожному від­дати за діла його. Владико Христе, того, кого Ти обрав єси, з обраними Твоїми упокой.

Слава… глас 6-й:

Прийдіть і побачте всі дивне і грізне видіння, явище для всіх звичайне, що нині перед нами, і більше не мудруйте над речами тимчасовими. Нині душа з ті­лом розлучається, у вічний світ преставляється, іде в дорогу, якою ніколи не хо­дила, до Судді Справедливого, де стоять чини ангельські, Страшний бо, браття мої, той Суд, де всі ми станемо нагими: одні увінчані, а інші – посоромлені. Тому взиваймо до Безсмертного Царя: коли будеш таємниці людські відкривати, помилуй раба Твого, якого прийняв єси, Людинолюбче Господи.

І нині…

Молитвами Матері Твоєї, що Тебе породила Христе, і Твого Предтечі, апостолів, пророків, святи­телів, преподобних та праведних і всіх святих спочилого раба Твого упокой.

ПСАЛОМ 91

Благо є сповідуватися Господу, співати імені Твоєму, Вишній. Сповіщати зранку милість Твою і істину Твою на всяку ніч на десятиструннім псалтирі, з піснею на гуслях. Бо Ти звеселив мене, Господи, і я радію від діл рук Твоїх. Які величні діла Твої, Господи, і які дивні помисли Твої. Безумний не збагне їх, і нерозумний не зрозуміє. Ось грішники зійшли, як трава, і без­законники цвітуть, щоб щезнути на ві­ки, – Ти ж Всевишній на віки, Господи. Ось бо вороги Твої, Господи, ось вороги Твої загинуть, і розсіються всі ті, що чинять беззаконня; і піднесеться, як у єдинорога ріг, сила моя; і старість моя – в чистому єлеї; і погляне око моє на ворогів моїх, і про лукавих, що повстають проти мене, почує вухо моє. Праведник, як фінік, розцвіте і, як кедр, що в Лівані, примножиться. Насаджені в домі Господньому у дворах Бога нашого розцвітуть. Вони і в старості будуть множитися, і в доброму здоров’ї перебуватимуть, щоб сповіщати, що праведний Господь – Бог наш, і нема неправди в Ньому.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Свя­тий Безсмертний, помилуй нас (тричі).

Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Гос­поди, очисти гріхи наші; Владико, про­сти беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Цар­ство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Читець: Амінь.

Упокой, Спасе наш, з праведними раба Твого і осели його в оселях Своїх, як про це написано; і прости як Ми­лосердний всі гріхи його вільні і не­вільні, і все, чим згрішив він свідомо і несвідомо, Людинолюбче.

В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого, бо Ти єдиний Людинолюбець.

Мати Свята Несказанного Світла! Ангельськими піснями Тебе, прослав­ляючи, благочесно величаємо.

Диякон промовляє єктенію, а за ним – священик молитву:

Помилуй нас, Боже, з великої ми­лості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (ім’я) і за відпущення йому усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Щоб Господь Бог оселив душу його там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І читає предстоятель молитву цю:

МОЛИТВА ВІДПУЩЕННЯ (РОЗРІШАЛЬНА)

Господь наш, Ісус Христос, Який з Божественної Своєї благодаті, дару і влади надав святим Своїм ученикам і апостолам владу прощати і відпускати гріхи людські, сказав їм: “Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться, і що зв’яжете чи розв’яжете на землі, буде зв’язане чи розв’язане на небесах”. Від них і нам наданою наступництвом владою нехай подасть через мене, смиренного, прощення і цьому духовному чаду (ім’я) в усьому, в чому він як людина згрішив перед Богом чи то словом, чи ділом, чи думкою, чи всією своєю істотою, вільно й невільно, свідомо й несвідомо; і коли знаходився під клятвою чи відлученням архієрейським; або коли накликав на себе прокляття батька свого чи матері своєї, або під своє прокляття підпав, чи клятву порушив, або іншими якими гріхами як людина був зв’язаний, але в них від щирого серця розкаявся, і всі ті гріхи та провини нехай відпустить йому. А коли що з немочі людської забув, то й те усе нехай простить йому ради людинолюбства Свого молитвами Пре­святої і Преблагословенної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, святих славних і всехвальних апостолів і всіх святих.

Хор: Амінь.

Далі буває прощальне цілування покійника і співаємо стихири, глас 2:

1. Прийдіть, останнє цілування від­даймо, браття, спочилому, дякуючи Бо­гові, він бо відійшов від роду свого й до гробу наближається, не дбаючи вже про суєту та про многострасне тіло. Де нині рідні і друзі? Ось, розлучаємось. Щоб упокоїтись йому, Господу помолимось.

2. Яка розлука, браття, який плач, яке ридання в цю хвилину. Тому прий­діть, поцілуйте його, що недавно з нами був; бо кладуть його до гробу, каменем накривають; в темряві він оселяється, з мертвими погребається і з усіма рідними та друзями нині розлучається. Щоб він упокоївся, Господу помолимось.

3. Нині руйнується все житейське лукаве панування суєти, бо дух по­кинув оселю, тіло зчорніло, сосуд роз­бився, мовчазний, нечулий, мертвий, нерухомий. Проводжаючи його до мо­гили, молімо Господа дати йому упокоєння на віки.

4. Яке ж то життя наше? Воісти­ну цвіт і дим, і роса рання. Підійдімо ж до гробу і пильно пригляньмося: де краса тілесна, де молодість, де очі і вйгляд тіла? Зів’яло все, наче трава; все знищене. Прийдіть до Христа, зі сльоза­ми припадімо до Нього.

5. Великий плач і ридання, вели­ке зітхання і горе – розлучення душі; пекло і погибель – тимчасове життя людське: тінь мінлива, сон оманли­вий, – і виявилася марною праця зем­ного життя. Далеко тікаймо від усякого гріха земного, щоб Царство Небесне успадкувати.

6. Бачачи перед собою цього мерт­вого, всі про останню хвилину згадаймо. Ось він зникає, як дим, від землі; від­цвів, як квітка, зів’яв, як трава ско­шена; покривалом накритий, землею засипається. Залишаючи його похо­ваним, помолимося Христу, щоб подав йому упокоєння на віки.

7. Прийдіть, нащадки Адамові, погляньмо на подібного до нас, на землю повергнутого. Він усю красу втрачає, його в могилі черва роз’їдає, темрява виснажує, земля покриває. Залишаючи його похованим, помолимося Христу, щоб подав йому упокоєння на віки.

8. Коли душу від тіла мають ангели забрати, вона забуває про всіх рідних і знайомих і турбується про те, як стане на майбутньому суді, щоб були відпу­щені діла суєти і многострасного тіла. Прийдіть, усі помолимось, благаючи Суддю, щоб Господь простив йому, що він вчинив.

9. Прийдіть, браття, у гробі поба­чимо попіл і порох, з якого ми створені. Куди ж це нині йдемо? І що з нами ста­лося? Хто вбогий, а хто багатий? Або хто господар, а хто слуга? Чи не всі попіл? Краса лиця зогнила, і весь цвіт юності висушила смерть.

10. Воістину суєта і тління всі жи­тейські розкоші і слава. Всі ми вмира­ємо і всі зникаємо: царі й князі, судді й вельможі, багаті й убогі, і все єство людське, бо нині тих, що колись були живі, опускають у могилу. Щоб упокоїв їх Господь, помолимось.

11. Усі члени тіла, ще недавно ру­хомі, бачимо нині бездіяльними, мерт­вими, нечулими; бо погасли очі, зв’язані ноги, спочивають руки і слух також, і за­мовк язик – могилі віддається. Воістину суєта все людське.

12. Спасай тих, що надіються на Тебе, Мати Незаходимого Сонця, Бо­городице! Умоли молитвами Твоїми Преблагого Бога упокоїти спочилого, де духи праведних спочивають; учини його спадкоємцем Божественної милості в оселях праведників на вічну пам’ять, Всенепорочна.

Слава… Глас 6:

Бачачи, як лежу я безмовний, без­диханний, плачте за мною, браття та друзі, рідні й знайомі; бо вчора ще я говорив з вами, і раптом настала страш­на година смерті. Прийдіть же всі, хто любить мене, і поцілуйте мене останнім поцілунком, бо більше не буду ходити з вами або говорити: відходжу до Судді, Який не звертає уваги на особи, бо раб і владика поруч стоять перед ним; цар і воїн, багатий і вбогий зрівняні в до­стоїнстві; і кожен за свої вчинки або прославиться, або осоромиться. Прошу ж усіх і благаю, повсякчасно моліться за мене Христу Богові, щоб не потрапив я за гріхи свої у місце мучення, а щоб оселив Він мене там, де світло життя.

І нині…

Молитвами Матері Твоєї, Христе, і Предтечі Твого, апосто­лів, пророків, святителів, преподобних та праведних і всіх святих спочилого раба Твого упокой.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Свя­тий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Гос­поди, очисти гріхи наші; Владико, про­сти беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Цар­ство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Читець: Амінь.

І співають тропарі, глас 4:

З духами спочилих праведників душу раба Твого, Спасе, упокой і прий­ми її до блаженного життя біля Тебе, Людинолюбче.

В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого, бо Ти єдиний Людинолюбець.

Слава…

Ти єси Бог, що зійшов до пекла і розбив кайдани закованих, Сам і душу раба Твого упокой.

І нині…

Єдина чиста і непо­рочна Діво, що Бога без сімені породила, молися за спасіння душі його.

ЄКТЕНІЯ

Помилуй нас, Боже, з великої ми­лості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (ім’я) і за відпущення йому усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Щоб Господь Бог оселив душу його там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Диякон: Премудрість.

Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.
Хор: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.
Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Господи, помилуй
(тричі).
Благослови.

І виголошує предстоятель відпуст:

Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами Пре­чистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу спочилого раба Свого (ім’я) в оселях святих оселить, на лоні Авраама упокоїть, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Благий і Людинолюбний.

Хор: Амінь.

Предстоятель читає прощальну молитву:

Господь Ісус Христос, Бог наш, що дав Божественний завіт свя­тим Своїм ученикам і апостолам в’язати й прощати гріхи тих, що впали, а вони і нам передали цю владу так само діяти, нехай простить тобі, чадо духовне все, що вчинив ти в цьому житті вільно чи невільно, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

На цвинтар ідуть в такому ж порядку, як ішли до церкви. По дорозі співають ірмоси Великого канону: “Помічник і покрови­тель…”

НА ЦВИНТАРІ.

Над могилою починає предстоятель літію виголосом:

Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Свя­тий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Читець: Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Гос­поди, очисти гріхи наші; Владико, про­сти беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).
Слава Отцю і Сину, і Святому Духо­ві нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Цар­ство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але ви­зволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

І співають тропарі, глас 4:

З духами спочилих праведників душу раба Твого, Спасе, упокой і прий­ми її до блаженного життя біля Тебе, Людинолюбче.

В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу раба Твого, бо Ти єдиний Людинолюбець.

Слава…

Ти єси Бог, що зійшов до пекла і розбив кайдани закованих, Сам і душу раба Твого упокой.

І нині…

Єдина чиста і непо­рочна Діво, що Бога без сімені породила, молися за спасіння душі його.

ЄКТЕНІЯ

Помилуй нас, Боже, з великої ми­лості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за упокоєння душі спочилого раба Божого (ім’я) і за відпущення йому усякої провини вільної і невільної.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Щоб Господь Бог оселив душу його там, де праведні спочивають.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Милості Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів його у Хрис­та, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душу спочилого раба Твого (ім’я) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинив він словом чи ділом, чи думкою як Благий і Людинолюбний Бог прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Бо тільки Ти один без гріха. Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилого раба Твого (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Священик кропить могилу свяченою во­дою. Люди опускають труну в могилу.

***(В деяких місцях існує ще й такий звичай: додатково в цьому моменті священик робить  лопатою знак хреста в головах, ногах і по боках могили, за кожним разом виголошуючи: “Печатається гріб цей до другого при­шестя Господа нашого Ісуса Христа”.)***

А потім, взявши лопату землі й висипаю­чи її на труну навхрест, виголошує:

Господня земля, і все, що наповнює її, вселенна, і всі, що живуть у ній.

Після цього вливає в могилу оливу (чи решту свяченої води), висипає попіл із кадиль­ниці і виголошує:

Земля, порох і попіл ти, людино, і знов у землю повертаєшся за Божим велінням.

Диякон: Премудрість.

Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.
Хор: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.
Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Господи, помилуй
(тричі).
Благослови.

І виголошує предстоятель відпуст:

Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами Пре­чистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу спочилого раба Свого (ім’я) в оселях святих оселить, на лоні Авраама упокоїть, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Благий і Людинолюбний.

Хор: Амінь.

Диякон: У блаженнім успінні ві­чний спокій подай, Господи, спочилому рабу Твоєму (ім’я) і сотвори йому вічную пам’ять.

Хор: Вічная пам’ять (тричі).

І співають на глас 8:

Земле, земле! Розступися і прийми створене Божою рукою тіло, яке до тебе, що його породила, знову повертається. Те, що було створене за образом Божим, прийняв Творець, а ти прийми це, як своє.

Після цього всі відходять, славлячи Бога.