Підготовка престола.

Новий престіл повинен бути на чотирьох стовпцях. П’ятий стовпець – посередині зі східного боку, зі скринькою для святих мощей, щоб скринька була в ньому посередині під престолом. П’ятий стовпець не потрібний, коли святі мощі кладуться в іншому місці, наприклад, посередині престолу, або є постійний освячений антимінс. Зазвичай висота престолу буває 1,2 м, довжина і ширина – за розмірами вівтаря. Напрестольна дошка – за розмірами престола.

Такий же за висотою і жертовник, ширина й довжина його – за розмірами вівтаря. Він освячується разом з престолом, і ставиться ліворуч від престола, при північній стіні вівтаря.

Православний престіл зазвичай ставиться без східців, не на підвищенні, а просто на вівтарній підлозі, приблизно посередині вівтаря, щоб між ним, і горнім місцем біля східної стіни залишався прохід.

На верху престольних стовпців мають бути невеликі заглиблення для воскомастики, а на відстані 15 см від підлоги і 5 см від верху – вирізані рівчаки для натягування шнура. По кутах престольної і жертовникової дошок просвердлюють маленькі дірочки для цвяхів, і роблять заглибини для цвяшних голівок, щоб потім при кріпленні можна було заховати їх врівні з поверхнею дошок. Так само слід передбачити отвори й зверху на стовпцях, щоб цвяхи йшли рівно й міцно кріпили престольну дошку зі стовпцями.

Треба знати, що коли престіл був уже вживаний, і на ньому правилися літургії, то він так і залишається.

Потрібні для освячення речі.

Для освячення храму мають бути приготовлені:
1) чотири цвяхи для прикріплення престольної дошки до стовпців престола, і скільки треба – для жертовника;
2) чотири камінці, якими прибиватимуть цвяхи;
3) сорочка, що вдягається на престіл, з нашитими на ній хрестами, і друга сорочка – на жертовник;
4) шнур відповідної довжини, яким обв’язуватимуть престіл;
5) індитії (верхнє облачення) для престолу й жертовника;
6) пелени, для покривання зверху престолу й жертовника;
7) воздухи;
8) чотири плати або рушники для витирання престолу;
9) завіса на царські врата;
10) два ілітони – на престіл і на жертовник;
11) розова вода (родостамна);
12) червоне вино;
13) кропило;
14) святе миро;
15) кілька (три-чотири, або за числом священиків) «грецькі» губки для витирання престолу;
16) губка для антимінса;
17) скринька для святих мощей, якщо під престіл вкладаються мощі;
18) свічки для роздачі духовенству й мирянам;
19) ладан;
20) дві чи чотири виносні великі свічки;
21) хоругви;
22) білі запони для кожного священика.

Престольну дошку напередодні ставлять до стіни праворуч від престола, запримітивши, як її потім правильно покласти на престольних стовпцях.

На території навколо храму наводять взірцевий порядок і все готують для урочистого хресного ходу кругом церкви.

Стіл перед царськими вратами.

Перед царськими вратами покривають чистою скатертиною стіл, поверх скатертини стелять воздух, кладуть зверху святе Євангеліє, чесний хрест, святі сосуди (дискос і потир), лжицю (ложечку), копіє, воздухи, облачення на престіл і на жертовник, а також шнур, цвяхи, губки – все це покривається воздухом або білим чистим покривалом. А по боках ставляться два або чотири свічники зі свічками.

Другий столик у вівтарі.

Другий столик ставлять у вівтарі біля горнього місця при престолі, застеляють воздухом, і на нього ставлять св. миро, церковне червоне вино, склянку розової води, кропило і чотири камінці, якими забиватимуть цвяхи.

Святий антимінс.

Освячений антимінс в навечір’я освячення кладуть на аналой на дискосі, покривають звіздицею й воздухом, ставлять на солії перед іконою Спасителя праворуч царських врат в освячуваному храмі. І цілу ніч перед ним горить лампада.

Отже, у вівтарі не залишається нічого з рухомих церковних речей, – все виноситься, залишається один нерухомий престіл. Так вимагає давнє церковне передання: «Наказується повиносити з вівтаря все рухоме, і навіть кадила не залишати».

У день освячення храму перед літургією всі священики й диякони у повному облаченні зі свічками в руках звершують чин малого освячення води, щоб була свячена вода.

Перенесення антимінсу до близького сусіднього храму.

У день освячення храму, перед освяченням води, антимінс побожно переносять в сусідній близький храм після ранньої літургії в нім і кладуть на святий престіл, на місці святого Євангелія, а воно ставиться на схід на антимінсі. І перед антимінсом ставиться свічник із запаленою свічкою.

А коли поблизу нема іншого храму, то привезений антимінс лежить на дискосі, покритий воздухом, з Євангелієм, до часу забрання на тому ж місці.

Приготування воскомастики.

Уранці готують воскомастику. Беруть віск, товчену мастику і товчений ладан. Коли нема мастики, то замість неї вистачить білого ладану, товченого росного ладану і товченого алое (а замість алое можна брати білу сірку чи білу смолу); можна додати й інші запашні речовини. І все обережно треба потовкти.

Потім в нову посудину кладуть перше віск, скільки треба, і ставить на вогонь. А коли розтопиться віск, до нього додають вищезазначені пахучі речовини (або хоч один ладан). І все обережно розмішують маленькою ложечкою, щоб не збігло. Як трохи закипить, відставляють з вогню набік.

Якщо престіл готовий раніше, і на ньому вже служилось, і нема антимінса для освячення архієреєм, то воскомастика не потрібна.