Чин архієрейського освячення храму

ТРЕБНИК

Велике освячення храму належить здійснювати архієрею, а не ієрею.

При освяченні храму потрібно, щоб окрім одного настоятеля були ще священики як помічники архієреєві.

Не освячують храм в такі дні:

1. У той самий день, коли святкується пам’ять святого чи пам’ять події, на честь яких побудована церква.
2. Храм на честь Воскресіння Христового можна освячувати тільки в неділю, але крім неділь упродовж П’ятидесятниці й Великого посту, у неділю св. праотців і св. отців і в свята Богородичні, – у ці неділі ніяких храмів не святять.
3. Не освячують храм на ім’я святого чи святої у всі свята Господні та Богородичні, а також у свята полієлейних святих.
4. Упродовж Великого посту не освячують ніяких храмів.
5. Освячення Владичних (на честь Ісуса Христа) храмів не роблять в неділі цілого року, а тільки в будні, і то крім Великого посту.
6. Не освячують храмів Владичних, Богородичних або святого чи святої в неділі, коли на них припадають свята: св. Симеона, Покрова Богородиці, св. Димитрія Солунського, в неділю св. праотців і св. отців і в неділю но Різдві Христовім, Обрізання чи св. Василія Великого, Хрещення, від неділі митаря й фарисея по неділю всіх святих.
7. Упродовж П’ятидесятниці Богородичних храмів не святять в неділі, а тільки в дні будні, і то крім Переполовення і дня Віддання Пасхи, коли церков не святять.

Повне, чи велике, освячення церкви буває також у випадку:
1. Коли церква осквернена через насилля поганське або єретицьке.
2. Коли при ремонті церкви св. престіл був пошкоджений або зрушений зі свого місця, бо освяченого престола не можна рухати. Про такі випадки треба повідомляти свого архієрея, і він благословить переосвячення церкви.

Всенічна освячення правиться напередодні ввечері не у вівтарі, а посеред храму, перед вівтарем, кому архієрей благословить. Царські врата й завіса закриті.

У вівтарі не залишається нічого з рухомих церковних речей, – все виноситься, залишається один нерухомий престіл. Так вимагає давнє церковне передання: «Наказується повиносити з вівтаря все рухоме, і навіть кадила не залишати».

У день освячення храму перед літургією всі священики й диякони у повному облаченні зі свічками в руках звершують чин малого освячення води, щоб була свячена вода.

Коли будівництво храму завершено і настав час його освячення, то настоятель храму заздалегідь підготовляє все необхідне для чину архієрейського освячення храму як у вівтарі, так і в храмі. Він має попередньо добре ознайомитися з самим чином освячення.

Під час чину освячення відповідні псалми читає чи співає диякон, або, в разі його відсутності, хтось зі священиків. Слід наперед персонально визначити, хто буде читати або співати псалми.

Підготовка престола.

Новий престіл повинен бути на чотирьох стовпцях. П’ятий стовпець – посередині зі східного боку, зі скринькою для святих мощей, щоб скринька була в ньому посередині під престолом. П’ятий стовпець не потрібний, коли святі мощі кладуться в іншому місці, наприклад, посередині престолу, або є постійний освячений антимінс. Зазвичай висота престолу буває 1,2 м, довжина і ширина – за розмірами вівтаря. Напрестольна дошка – за розмірами престола.

Такий же за висотою і жертовник, ширина й довжина його – за розмірами вівтаря. Він освячується разом з престолом, і ставиться ліворуч від престола, при північній стіні вівтаря.

Православний престіл зазвичай ставиться без східців, не на підвищенні, а просто на вівтарній підлозі, приблизно посередині вівтаря, щоб між ним, і горнім місцем біля східної стіни залишався прохід.

На верху престольних стовпців мають бути невеликі заглиблення для воскомастики, а на відстані 15 см від підлоги і 5 см від верху – вирізані рівчаки для натягування шнура. По кутах престольної і жертовникової дошок просвердлюють маленькі дірочки для цвяхів, і роблять заглибини для цвяшних голівок, щоб потім при кріпленні можна було заховати їх врівні з поверхнею дошок. Так само слід передбачити отвори й зверху на стовпцях, щоб цвяхи йшли рівно й міцно кріпили престольну дошку зі стовпцями.

Треба знати, що коли престіл був уже вживаний, і на ньому правилися літургії, то він так і залишається.

Потрібні для освячення речі.

Для освячення храму мають бути приготовлені:
1) чотири цвяхи для прикріплення престольної дошки до стовпців престола, і скільки треба – для жертовника;
2) чотири камінці, якими прибиватимуть цвяхи;
3) сорочка, що вдягається на престіл, з нашитими на ній хрестами, і друга сорочка – на жертовник;
4) шнур відповідної довжини, яким обв’язуватимуть престіл;
5) індитії (верхнє облачення) для престолу й жертовника;
6) пелени, для покривання зверху престолу й жертовника;
7) воздухи;
8) чотири плати або рушники для витирання престолу;
9) завіса на царські врата;
10) два ілітони – на престіл і на жертовник;
11) розова вода (родостамна);
12) червоне вино;
13) кропило;
14) святе миро;
15) кілька (три-чотири, або за числом священиків) «грецькі» губки для витирання престолу;
16) губка для антимінса;
17) скринька для святих мощей, якщо під престіл вкладаються мощі;
18) свічка для архієрея і свічки для роздачі духовенству й мирянам;
19) ладан;
20) дві чи чотири виносні великі свічки;
21) хоругви;
22) білі запони для архієрея і кожного священика.

Престольну дошку напередодні ставлять до стіни праворуч від престола, запримітивши, як її потім правильно покласти на престольних стовпцях.

На території навколо храму наводять взірцевий порядок і все готують для урочистого хресного ходу кругом церкви.

Стіл перед царськими вратами.

Перед царськими вратами покривають чистою скатертиною стіл, поверх скатертини стелять воздух, кладуть зверху святе Євангеліє, чесний хрест, святі сосуди (дискос і потир), лжицю (ложечку), копіє, воздухи, облачення на престіл і на жертовник, а також шнур, цвяхи, губки – все це покривається воздухом або білим чистим покривалом. А по боках ставляться два або чотири свічники зі свічками.

Другий столик у вівтарі.

Другий столик ставлять у вівтарі біля горнього місця при престолі, застеляють воздухом, і на нього ставлять св. миро, церковне червоне вино, склянку розової води, кропило і чотири камінці, якими забиватимуть цвяхи.

Святі мощі.

Святі мощі (чи самий освячений антимінс, бо в ньому мощі вже є) в навечір’я освячення кладуться на аналой на дискосі, покриваються звіздицею й воздухом, ставляться на солії перед іконою Спасителя праворуч царських врат в освячуваному храмі. І цілу ніч тут горить лампадка.

Перенесення святих мощей до близького сусіднього храму.

У день освячення храму, перед освяченням води, святі мощі побожно переносяться в сусідній близький храм після ранньої літургії в нім і кладуться на святий престіл, на місці святого Євангелія, а воно ставиться на схід за мощами. І перед мощами ставиться свічник із запаленою свічкою.

А коли поблизу нема іншого храму, то святі мощі, чи замість них освячений антимінс з Євангелієм, залишаються до часу забрання їх на тому ж місці. Коли храм освячує призначений ієрей, то святі мощі не даються, а тільки освячений антимінс.

Приготування воскомастики.

Уранці, до прибуття архієрея в храм, готують воскомастику. Беруть віск, товчену мастику і товчений ладан. Коли нема мастики, то замість неї вистачить білого ладану, товченого росного ладану і товченого алое (а замість алое можна брати білу сірку чи білу смолу); можна додати й інші запашні речовини. І все обережно треба потовкти.

Потім в нову посудину кладуть перше віск, скільки треба, і ставить на вогонь. А коли розтопиться віск, до нього додають вищезазначені пахучі речовини (або хоч один ладан). І все обережно розмішують маленькою ложечкою, щоб не збігло. Як трохи закипить, відставляють з вогню набік.

Якщо престіл готовий раніше, і на ньому вже служилось, і нема антимінса для освячення архієреєем, то воскомастика не потрібна.

***

За чином архієрейського освячення храму інколи архієрей освячує також антимінс для цього храму або взагалі антимінси, потрібні для інших церков. Бо чин освячення антимінса такий же, як і храму.

ПОЧАТОК ОСВЯЧЕННЯ. ВОСКОМАСТИКА НА ПРЕСТОЛЬНІ СТОВПЦІ

В призначений час архієрей прибуває до храму, і його зодягають серед церкви на приготовленій кафедрі. Зодягаються також усі священики. Далі, архієрей і священики зодягають білі чисті запони поверх повного церковного облачення. На руки архієреєві прив’язують ще й нарукавники.

Через царські врата до вівтаря священики вносять столик з речами, що стоїть перед царськими вратами, а також блюдо зі свяченою водою і чесний хрест, і ставлять все це праворуч престола.

До вівтаря входить архієрей, а царські врата й завіса зачиняються. Архієрей благословляє всіх присутніх у вівтарі на обидві сторони. У вівтарі залишаються тільки самі священики та диякон, – світські особи виходять.

Хор не співає – співають самі священики.

Архієрею дають святу воду, і він кропить усі чотири престольні стовпці.

Нагріту до цього часу до кипіння воскомастику подають архієрею, і він окроплює її святою водою. Потім архієрей бере посудину і сам навхрест виливає воскомастику, скільки треба, на верх всіх чотирьох престольних стовпців, обходячи кругом і знову кропить святою водою стовпці, щоб міцніше застигла воскомастика.

Після цього архієрей голосно читає молитву:

Протодиякон: Господу помолимось.
Священики: Господи, помилуй.

Господи Боже, Спасителю наш, Ти все твориш і будуєш на спасіння роду людського, – прийми молитву від нас, Твоїх недостойних рабів, і задовольни нас у цей час, щоб неосудно звершити освячення храму цього, на Твоє славлення побудованого, в ім’я святого (ім’я), і щоб створити в ньому покладення престолу. Бо Тобі подобає всяка слава, честь і поклоніння, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Священики: Амінь.

ПРИКРІПЛЕННЯ ТРАПЕЗИ

Священики приносять престольну дошку (трапезу), архієрей окроплює її з обох сторін, і її накладають на престольні стовпці.

Під час цієї роботи диякон чи священик співає або читає:

ПСАЛОМ 144

Величатиму Тебе, Боже мій, Царю мій, і благословлятиму ім’я Твоє повіки й повік віку. Кожного дня благословлятиму Тебе і хвалитиму ім’я Твоє повіки й повік віку. Великий Господь і Преславний, і немає меж величі Його. З роду в рід будуть прославляти діла Твої і сповіщати про могутність Твою, а я буду говорити про велич слави Святині Твоєї і розповідати про чуда Твої. Скажуть про силу дивних діянь Твоїх, і я розповідатиму про велич Твою. Будуть проголошувати пам’ять великої благості Твоєї і правдою Твоєю будуть радуватися. Щедрий і Милостивий Господь, Довготерпеливий і Многомилостивий. Благий Господь до всіх, і милість Його на всіх ділах Його. Нехай славлять Тебе, Господи, всі діла Твої, і святі’ Твої нехай благословляють Тебе. Нехай скажуть про славу Царства Твого і проповідують про силу Твою. Щоб дізналися сини людські про могутність Твою і про славну велич Царства Твого. Царство Твоє – Царство всіх віків, і влада Твоя через усі роди. Вірний Господь у всіх словах Своїх і праведний у всіх ділах Своїх. Зміцнює Господь усіх, що падають, і піднімає тих, що впали. Очі всіх з надією на Тебе, Господи, дивляться, і Ти даєш їм поживу в час свій. Відкриваєш руку Твою і насичуєш усі творіння благами Твоїми. Праведний Господь у всіх путях Своїх і Благий у всіх ділах Своїх. Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно. Він сповняє бажання тих, що бояться Його, чує молитву їхню і спасає їх. Господь охороняє всіх, що люблять Його, а всіх нечестивців знищить. Хвалу Господню будуть виголошувати уста мої. І всі творіння нехай прославляють ім’я Його повік віку.

Архієрей виголошує:

Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Коли стече воскомастика, то очищують місця, де стекло, і читають:

ПСАЛОМ 22

Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме. На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого. Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя – вони потішили мене. Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща. І милість Твоя буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні.

Архієрей: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і навіки віків.
Священики: Амінь.

Ключар подає чотири цвяхи і кладе на трапезі (престольній дошці), а архієрей, окропивши їх св. водою, вставляє у трапезу і стовпці.

Потім ключар подає чотири камінці, архієрей кропить їх св. водою і бере собі один, а решту беруть священики і забивають ними цвяхи. (Ці камінці не викидають, а ховають під престіл.) На цвяшні ямки поливають воскомастику й окроплюють св. водою.

Коли воскомастика застигне, надлишок її зчищають.

Прикріпивши трапезу, перед царськими вратами стелять килим, врата відчиняють, і архієрей виходить з вівтаря.

Протодиякон виголошує:

Ще і ще, схиливши коліна, Господу помолимось.

Священики у вівтарі співають:

Господи, помилуй (тричі).

Стають усі на коліна і архієрей голосно читає молитву:

Боже Безначальний і Присносущий, – Ти з небуття до буття все привів, Ти в світлі живеш неприступнім, і Престолом маєш небо, а землю підніжжям: Ти Мойсеєві дав повеління і образи, а Веселеїлу вклав Духа премудрості, і благословив їх на спорудження скинії свідчення, в якій були істинні образи і прообрази служби виправдання. Ти дарував Соломонові широту й простір серця, і він збудував давній храм. А святим всехвальним апостолам Ти обновив благодать правдивої скинії, службу в дусі, і ними насадив, Господи Сил, по всій землі святі Твої церкви та престоли, щоб приносити Тобі священні й безкровні жертви. Ти й цьому храму благоволив єси нині побудуватися в ім’я святого (ім’я), на славу Твою, і Єдинородного Твого Сина, і Всесвятого Твого Духа. Сам, Безсмертний і Великодаровитий Царю, пом’яни щедроти Твої й милості Твої, які від віку. І не зневаж нами через безліч скверних гріхів, і не розривай Свого завіту через нашу нечистоту, але зглянься й нині на наші провини, і укріпи нас, і наповни нас благодаттю і пришестям Животворчого й Святого Твого Духа, щоб без осуду звершити оновлення храму цього і вчинити освячення його престолу, щоб і на ньому ми благословляли Тебе псалмами та піснями і таємничими службами, щоб ми милосердя Твоє завжди величали. Так, Владико, Господи Боже наш, надія всіх кінців землі, – вислухай нас, грішних, що молимось Тобі, і зішли Пресвятого Твого, і поклоняємого, і Всесильного Духа, і освяти храм цей і престіл цей. Наповни його світлом присносущим і вибери його на оселю Твою. Створи його домом слави Твоєї і прикрась його Твоїми Божественними і небесними дарами! Вчини його пристановищем бурею гонимим, зціленням пристрастей, захистом немічним, на бісів прогнанням. Щоб очі Твої вдень і вночі відкриті були на нього і щоб вуха Твої слухали молитву тих, що зі страхом до Тебе і побожністю до нього приходять і кличуть всечесне і поклоніння достойне ім’я Твоє. І чого вони попросять від Тебе, те Ти почуєш на небі вгорі, і вчиниш милість, і Милостивим будеш. Збережи його аж до кінця віку незахитаним, а його престіл – силою й дією Святого Твого Духа вчини найсвятішим, прослав його більше ніж очистилище, що в законі, щоб звершувані на ньому священнодії досягали в святий, і наднебесний, і духовний Твій Жертовник і приносили нам благодать Твого пречистого осінення. Бо ми насмілюємось не на службу рук наших, але на Твоє невимовне милосердя.

Виголосивши цю молитву, архієрей встає й іде у вівтар до святого престола. Царські врата зачиняються.

А протодиякон всередині вівтаря виголошує велику єктенію:

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Священики: Господи, помилуй.

За мир з неба і за спасіння душ наших Господу помолимось.
Священики: Господи, помилуй.

За мир усього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господу помолимось.
Священики: Господи, помилуй.

За владику і отця нашого Блаженнійшого Митрополита (ім ’я) і владику нашого преосвященнійшого єпископа (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за увесь причет і людей Господу помолимось.
Священики: Господи, помилуй.

Щоб освятився храм цей і цей в нім престіл пришестям і силою Святого Духа, Господу помолимось.
Священики: Господи, помилуй.

За Богом бережену Україну нашу, владу і військо її Господу помолимось.
Священики: Господи, помилуй.

За місто наше і всяке місто і країну, і за тих, що по вірі живуть у них, Господу помолимось.
Священики: Господи, помилуй.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось.
Священики: Господи, помилуй.

Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, і святого (що на честь його освячуваний храм), З усіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богу віддамо.
Священики: Тобі, Господи.

Бо Ти Святий єси, Боже наш, і на святих чесних мучениках, що за Тебе постраждали, спочиваєш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Священики: Амінь.

ОЧИЩЕННЯ Й ОБМИТТЯ ТРАПЕЗИ

Приносять теплу воду, червоне вино й розову воду (родостамну).

Протодиякон:

Господу помолимось.

Архієрей, схиливши голову, тихо читає над водами й вином молитву:

Господи, Боже наш, Ти освятив хвилі Йорданські спасенним Твоїм явленням. Сам і нині зішли благодать Святого Твого Духа і благослови воду цю та вино на освячення та довершення цього Твого престола, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь.

Після цієї молитви архієрей тричі поливає трапезу (престольну дошку) теплою водою, промовлючи:

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Далі ключар приносить чотири рушнички (плати), архієрей кропить їх св. водою. Архієрей та священики витирають насухо трапезу.

Після цього архієрей виголошує:

Слава Богу нашому на віки віків.
Священики: Амінь.

Червоне вино з розовою водою змішують в одному сосуді, ключар подає сосуд архієреєві, і той тричі хрестовидно достатньо виливає на трапезу. Усе розтирають по трапезі, щоб добре увібралось в неї.

Тим же поєднанням вина з розовою водою архієрей кропить трапезу і освячувані антимінси (якщо вони є) і кожного разу промовляє:

Окропи мене ісопом – і очищуся, омий мене – і стану біліший від снігу.

А після окроплення престола й антимінсів закінчується читання 50-го псалма: “Дай мені почути радість і веселість…” – і до кінця.

Тоді ключар приносить губки. Архієрей і священики витирають трапезу насухо губками.

Після цього кладеться на трапезу зверху антимінс (чи антимінси).

А архієрей виголошує:

Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Священики: Амінь.

Під час усього цього читається:

ПСАЛОМ 83

Які любі оселі Твої, Господи Сил! Жадає і лине душа моя до двору Господнього. Серце моє й тіло моє возрадувалися Богу Живому. Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій. Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе. Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе. Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням. Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі. Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів. Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого. Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі (днів). Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників. Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті. Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе.

МИРУВАННЯ ТРАПЕЗИ

Після цього ключар подає святе миро.

Архієрей робить на трапезі три хрести, – один посередині, а два з обох сторін трохи нижче (тобто там, де під час святої літургії стоятимуть Євангеліє, дискос і чаша).

Диякон: Будьмо уважні.
Архієрей: Алилуя, алилуя, алилуя.

Помазує також і на престольних стовпцях з двох сторін, і на середині, і на ребрах.

Після цього священики беруть антимінс (чи антимінси), призначений для освячуваної церкви, і кладуть його (їх) на престолі, один по одному, нижче хрестів, де вони зображені миром, щоб не стерти тих хрестів. Архієрей робить три хрести миром також на кожному антимінсі, як і на престолі.

Читається:

ПСАЛОМ 132

Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді! Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його. Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя на віки.

Архієрей: Слава Тобі, Свята Тройце, Боже наш, на віки віків.
Священики: Амінь.

І антимінс (чи антимінси) відкладають на блюдо.

ОБЛАЧЕННЯ СВЯТОГО ПРЕСТОЛА

Священики приносять білу сорочку для св. престола, і архієрей окроплює її св. водою всередині й ззовні, і священики одягають її на престіл.

Далі подається шнур (достатньої довжини), його архієрей окроплює, і священики обв’язують престіл. Обв’язувати треба за уставом, хрестовидно (щоб на всіх боках склався хрест), усі чотири боки престола.

Престіл об’язується так.

Від правого боку першого стовпця престола (архієрей тримає кінець шнура зверху) шнур тягнуть верхом до другого стовпця на схід. А від нього опускають додолу до третього стовпця і тягнуть долом до четвертого стовпця, знову піднімають до першого стовпця спереду і зв’язують з кінцем, що його тримає архієрей. Перший стовпець – це правий спереду престола.

Знову опускають вниз до другого стовпця і йдуть низом до третього стовпця, підіймають вгору до четвертого, а від нього опускають додолу до першого стовпця. Так утвориться хрест спереду.

А від першого стовпця йдуть долом кругом до другого стовпця, від другого піднімають вгору до третього стовпця. Так утвориться хрест на сході.

А від третього стовпця опускають вниз до четвертого стовпця. Так утвориться хрест на північній стороні.

А від четвертого стовпця йдуть низом кругом до першого стовпця, а від нього піднімають вгору до другого стовпця. Так утвориться хрест на південній стороні.

І обводять кругом, щоб було гри шнури зверху, а другий кінець шнура зв’язують з першим кінцем шнура, який тримає архієрей.

Коли зодягають престіл у сорочку й обв’язують шнуром, читається раз, двічі чи тричі, скільки треба:

ПСАЛОМ 131

Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його. Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова: не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою, не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм; не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова. Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима. Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його. Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї. Священики Твої зодягнуться в правду і преподобні Твої зрадіють. Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого. Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: із синів роду твого посаджу на престолі твоїм. А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм. Вибрав Господь Сион, забажав його на оселю для Себе. Це місце спокою Мого повік віку (сказав Господь), тут оселюся, бо Я полюбив його. Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом. Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю. Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму. Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя.

А по закінченні архієрей виголошує:

Слава Богу нашому на віки віків.

Священики подають індитію, тобто верхнє світле облачення на престіл. Архієрей окроплює її св. водою всередині й ззовні, а священики зодягають її на престіл. І кладуть на престіл ілітон, а на нього антимінс (чи антимінси).

Кладуть на престіл святе Євангеліє, чесний хрест, покривають воздухом, і все окроплюється святою водою.

Поки це звершується, читається:

ПСАЛОМ 92

Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу і опоясався. Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона. Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог. Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої. Але Господь на висоті’ могутнійший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря. Одкровення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

ПРИКРАШАННЯ ЖЕРТОВНИКА

Після псалма архієрей виголошує:

Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Далі старший священик, за благословенням архієрея, прикрашає жертовник з окропленням святоою водою, і ставлять на нього сосуди (дискос та чашу), кладуть покривці, і все покривають воздухом. Священик нічого не промовляє, а тільки кропить святою водою кожну річ.

Архієрей та всі священики скидають з себе запони. Завіса відкривається, і царські врата відчиняються.

МИРУВАННЯ ХРАМУ

Протодиякон подає архієреєві кадило, і той кадить кругом престіл і жертовник, і весь вівтар, і всю церкву. Перед архієреєм іде протодиякон (чи священик) зі свічкою.

Читається кілька разів, аж поки не обкадиться вівтар та вся церква за чином:

ПСАЛОМ 25

Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся, і не похитнувся. Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою. Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй. Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду. Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду. Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої. Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї. Не погуби з нечестивими душі’ моєї і життя мого з людьми кровожерними, що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів. Я ж в непорочності моїй ходжу. Спаси мене, Господи, і помилуй мене. Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи.

Коли архієрей кадить, то за ним ідуть два архімандрити чи ігумени, чи священики: один окроплює стіни св. водою, а другий, з посудиною зі святим миром, помазує хрестовидно перше у вівтарі над горнім місцем, над вікном, потім над західними церковними дверима, далі над південними дверима, нарешті над північними дверима чи над вікном на стінах. Якщо це високо, то приставляється драбинка або стілець.

Іконостас освячується за своїм чином »

Коли архієрей закінчить кадіння і псалом дочитаний, він іде у вівтар і виголошує:

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Протодиякон бере кадило і тричі кадить архієрея.
Далі протодиякон виголошує малу єктенію, стоячи перед престолом, зліва від архієрея:

Ще і ще в мирі Господу помолимось.
Священики: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Священики: Господи, помилуй.

Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Священики: Тобі, Господи.

Виголосу немає. І знімається митра. Архієрей голосно читає перед св. престолом молитву:

Протодиякон: Господу помолимось.

Господи неба й землі, Ти невимовною премудрістю заснував святу Твою Церкву і на образ ангельського служіння на небі встановив на землі священичий чин. Ти, Владико Великодарний, прийми й нині нас, що молимось, не як достойних просити такого, але щоб показалася велич Твоєї благості, бо Ти не перестав многорізно чинити добро роду людському. Ти дав нам основу благодіянь – пришестя в тілі Єдинородного Твого Сина, що явився на землі і, засяявши Світлом спасіння сущим у темряві, приніс Себе в жертву за нас, і став очищенням для усього світу, вчинивши нас спільниками Свого Воскресіння. І Він, вознісшись на небо, зодягнув Своїх учеників і апостолів, як обіцяв, силою з висоти, тобто Духом Святим, славленим і всесильним, що від Тебе, Бога й Отця, походить.
Ним вони були сильні в ділі і в слові, і передали хрещення усиновлення, церкви поставили, престоли утвердили, поклали правила й закони священства, яких переданий ми, грішні, додержуючи, припадаємо до Тебе, Бога Вічного, і молимось Тобі, Милосердному: храм цей, що створений на Твоє славлення, наповни Твоєї Божественної слави, і споруджений у ньому святий престіл учини найсвятішим.
Щоб нам, що стоїмо перед ним, як перед страшним Престолом Царства Твого, неосудно служити Тобі, нам, що возносимо моління за себе і всіх людей, що приносимо безкровну жертву Твоїй благості, на прощення гріхів вільних і невільних, на управління життям, на дотримування благочестя, на виконання всієї правди. Бо благословилося всесвяте ім’я Твоє, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Священики: Амінь.

Архієрей: Мир усім.
Протодиякон: Голови ваші вклоніть перед Господом.

Архієрей: Дякуємо Тобі, Господи, Боже Сил, що благодать, яку Ти вилив на святих Твоїх апостолів і на преподобних наших отців, Ти ради Твого великого людинолюбства сподобив простягти навіть на нас, грішних і непотрібних рабів Твоїх. І ми молимось Тобі, Владико Многомилостивий, наповни престіл цей слави, і святині, і благодаті, щоб безкровні жертви, що на ньому приносяться Тобі, перетворилися в пречисте Тіло і чесну Кров Єдинородного Твого Сина, і Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа на спасіння всіх людей Твоїх і нашого недостоїнства. Бо Ти єси Бог наш, Бог, щоб милувати і спасати, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас і на віки віків.
Священики: Амінь.

У вівтарі не світять до цього часу ніяких свічок! Коли ж усе це виконане, приносять архієреєві свічник з незапаленою свічкою, саме в цей момент її вперше для цього храму запалює архієрей своїми руками і ставить на горньому місці біля престола.

ПЕРЕНЕСЕННЯ МОЩЕЙ НА ПРЕСТІЛ

Далі ключар чи старший священик організовує ходу по мощі в іншу церкву (коли немає поблизу іншої церкви, порядок буде дещо інший) з хрестом і хоругвами. В цей час архієрей дає Євангеліє та хрест священикам і в вівтарі роздає свічки присутнім, а вийшовши на амвон – роздає мирянам, і повертається назад у вівтар.

Після цього архієрей виходить з вівтаря царськими вратами по мощі, перед ним – священики й диякони, бере жезл в царських вратах і виголошує:

З миром вийдемо…

І так через західні двері йдуть по св. мощі за чином, як буває звичайно хресний хід: спереду хрест, хоругви та ікони. Священики йдуть з Євангелієм та хрестом попереду архієрея, протодиякон з дияконом кадять.

Від початку і до повернення хресного ходу дзвонять дзвони, а хор співає:

Тропар, глас 4:
У всьому світі мучеників Твоїх кров’ю, як багряницею і висоном, Церква Твоя прикрасилася і через них взиває до Тебе, Христе Боже: «Людям Твоїм щедроти Твої зішли, мир громаді Твоїй даруй і душам нашим велику милість».

Слава… І нині…

Кондак, глас 8:
Як первістки природи, Тобі, Господи, Творцеві творіння, вселення приносить Богоносних мучеників, їхніми молитвами, в мирі глибокім, Богородицею Церкву Твою – людей Твоїх – збережи, Многомилостивий.

Прийшовши у храм, де поставлені мощі, архієрей з двома співслужителями царськими вратами входить у вівтар, віддає в царських вратах жезл іподияконові, вклоняється святим мощам і благословляє тут присутніх.

Протодиякон перед царськими вратами виголошує малу єктенію, а священики співають поза вівтарем:

Ще і ще в мирі Господу помолимось.
Священики: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Священики: Господи, помилуй.

Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Священики: Тобі, Господи.

Архієрейський виголос:
Бо Ти Святий єси, Боже наш, і на святих чесних мучениках, що за Тебе постраждали, спочиваєш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

І співає хор Трисвяте.

З архієрея знімають митру, яку кладуть на блюдо. Він виголошує молитву:

Протодиякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Господи, Боже наш, вірний у словах Твоїх і правдивий в обітницях Твоїх, – Ти святим Твоїм мученикам дарував подвигом добрим подвизатися, і благочесно пожити, і віру істинного сповідання зберегти. І нехай вони своїм молінням ублагають Тебе, Владико Пресвятий, і Сам дай нам, недостойним рабам Твоїм, мати з ними частку й насліддя, щоб ми, наслідуючи їх, сподобилися й належного їм блага. Милістю і людинолюбством Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Архієрей: Мир усім.
Протодиякон: Голови ваші вклоніть перед Господом.

Господи, Боже наш, молитвами Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і всіх святих Твоїх направ діла рук наших, Твоїх недостойних рабів, і сподоби нас у всьому догоджати Твоїй благості. Нехай буде держава Царства Твого благословенна і препрославлена, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Архієрей кадить святі мощі тричі по тричі. Поставивши на свою голову і тримаючи обома руками святий дискос зі святими мощами, покритий воздухом поверх звіздиці, виходить царськими вратами, піддержуваний під руки священнослужителями.

Попереду йдуть з хоругвами й іконами храму, а перед іконами йде хор. За священиками йде лампадник з жезлоносцем, а посеред них – з митрою. Далі – протодиякон і диякон з кадилами й кадять мощі. Над дискосом диякони несуть рипіди, а іподиякони перед архієреєм несуть трикирій й дикирій. Дзвони дзвонять, а хор співає:

Тропар, глас 3:
Ти на камені віри збудував Церкву Твою, Благий, направ же в ній моління наші і прийми людей, що з вірою взивають до Тебе: спаси нас, Боже наш, спаси нас.

Як вистачить часу, то співаються й ці ірмоси:

Глас 3. Пісня З:
Утверди, Господи, Церкву, твердиню тих, яких Ти придбав єси чесною Твоєю кров’ю.

Глас 8. Пісня З:
Небесного кола Верхотворче, Господи, і Церкви Зиждителю, Ти мене утверди в любові Твоїй, Ти найвище бажання, вірних утвердження, єдиний Людинолюбче!

Глас 5. Пісня З:
Ти на нічому землю поставив повелінням Твоїм, і повісив, Христе, невдержко рухливу на непорушному камені заповідей Твоїх, утверди Церкву Твою, єдиний Благий і Людинолюбний!

Коли повернуться до освячуваного храму, то обходять його один раз від західних дверей на південну сторону, на схід – навкруги. Священик, ідучи спереду, кропить святою водою стіни храму. Дзвони дзвонять.

А коли прийдуть перед церковні великі (західні) двері:

Святі мученики, що славно страждали й вінчалися, молітеся до Господа, щоб спаслися душі наші (двічі).

Слава Тобі, Христе Боже, апостолам похвало і мученикам радування, що їх проповідь – Тройця єдиносущна.

Архієрей знімає зі своєї голови дискос з мощами і ставить його на покритому пеленою столі, приготовленому перед західними церковними дверима, тричі вклоняється святим мощам, надіває митру і благословляє священиків на обидві сторони.

Двері зачинені або завішені зсередини завісою, а священики з іконами, з Євангелієм і з хрестами стоять за столом перед дверима, обернувшись на захід. На столі, по кутах стола, чотири або два свічники, а диякони держать рипіди над святими мощами.

Архієрей, стоячи перед святими мощами, обличчям на схід, промовляє:

Благословен єси, Христе Боже наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор усередині храму:

Амінь.

Архієрей промовляє:

Піднесіте, брами, верхи ваші, і піднесітеся, входи вічні, і ввійде Цар слави.

Хор відповідає:

Хто є цей Цар слави?

Протодиякон подає архієреєві кадило, і архієрей кадить св. мощі тричі по тричі, а потім святе Євангеліє, хрест і ікони, а по тому – священнослужителів направо й наліво. Протодиякон бере кадило у архієрея й тричі кадить його.

І архієрей виголошує вдруге:

Піднесіте, брами, верхи ваші, і піднесітеся, входи вічні, і ввійде Цар слави.

Хор відповідає:

Хто є цей Цар слави?

Архієрей знімає митру і виголошує молитву:

Протодиякон: Господу помолимось.
Хор: Господи, помилуй.

Боже і Отче Господа нашого Ісуса Христа, Ти благословенний на віки! Ти завісою тіла Його обновив нам вхід до Церкви первородних, вписаних на небесах, де оселя святкуючих і голос радості. Сам, Людинолюбний Владико, споглянь на нас, грішних і недостойних рабів Твоїх, що святкуємо обновлення чесного храму (ім’я), на образ найсвятішої Твоєї Церкви, тобто самого тіла нашого, що через всехвального апостола Павла Ти сподобив назвати храмом Твоїм.
І утверди його до кінця віку непохитним і прославленим в Тобі. І сподоби нас достойно приносити в ньому хвалу й прославлення славі Твоїй, і Єдинородному Твоєму Сину, Господу нашому Ісусу Христу, і Святому Твоєму Духу, розумно і з усіма почуттями, тими, що кланяються Тобі в страсі Твоєму, щоб ми стали достойними Божественних щедрот і благоприємними для Твоєї благості були наші ці моління за нас і за всіх людей Твоїх, які приносяться Твоєму невимовному милосердю, – молитвами Пречистої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Бо Ти Святий єси, Боже наш, і у святих перебуваєш; і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Архієрей: Мир усім.
Хор: І духові твоєму.

Протодиякон: Голови ваші вклоніть перед Господом.
Хор: Тобі, Господи.

Владико, Господи Боже наш, що встановив на небесах чини і воїнства ангелів і архангелів служити славі Твоїй, вчини, щоб з нашим входом відбувся і вхід святих ангелів, щоб разом з нами служили і прославляли Твою благість. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Після цього архієрей бере дискос зі святими мощами, хрестовидно осіняє західні двері храму і виголошує:

Господь Сил, Він є Цар слави!

Хор повторює за архієреєм:

Господь Сил, Він є Цар слави!

Архієрей ставить дискос з мощами на голову свою, стіл відставляють, і всі входять у храм, а хор співає:

Тропар, глас 4:
Немов красу вишнього неба, Ти показав, Господи, і земну красу святої оселі слави Твоєї. Утверди це на вік віку і прийми наші в ній моління, що ми неперестанно приносимо Тобі, молитвами Богородиці, Життя всіх і Воскресіння!

Архієрей входить у святий вівтар царськими вратами і ставить дискос зі святими мощами на святому престолі, ставлять Євангеліє і кладуть хрест, і всі вклоняються святим мощам. Тоді архієрей надіває митру.

Протодиякон подає архієреєві кадило, і він кадить святі мощі тричі по тричі і співслужителів на обидві сторони. Протодиякон, узявши кадило від архієрея, кадить його тричі.

Архієрей осіняє співслужителів і зніймає з дискоса воздух і звіздицю, а ключар подає йому святе миро й скриньку для святих мощей, що кладуться під престіл. Далі іподиякон подає воскомастику.

Архієрей бере святі мощі, розгорнувши з папірців, в яких загорнено по три часточки, обліплені воском, і вкладає їх у скриньку чи в призначене місце, наперед помазавши миром, заливає воскомастикою і віддає ключареві.

Ключар кладе скриньку під престолом в середньому на схід стовпці чи в іншому місці.

Архієрей і в антимінс чи в антимінси, перше помазавши в мішечку святим миром, вкладає приготовані часточки і закріплює воскомастикою.

КОЛИ НЕМА ПОБЛИЗУ ІНШОЇ ЦЕРКВИ

Коли біля освячуваного храму нема іншої церкви, тоді святі мощі (чи святий антимінс) ставляться також ізвечора на аналої перед образом Спасителя, що праворуч царських врат, у тому ж храмі, який освячують.

А коли прийде час іти по мощі, чинять так »

ЗАВЕРШЕННЯ ОСВЯЧЕННЯ

Архієрей проказує молитву:

Протодиякон: Господу помолимось.
Священики: Господи, помилуй.

Господи, Боже наш, Ти дарував мученикам, що за Тебе постраждали, і цю славу, щоб їхні мощі сіялися по всій землі в святих храмах Твоїх і росли плоди зцілень. Сам, Владико, як всіх благ Податель, молитвами святих, положенню мощей яких у цьому чесному престолі Твоєму Ти зволив бути, сподоби нас неосудно приносити Тобі на ньому безкровну жертву. І даруй нам усе, що просимо на спасіння, подаючи нагороду і в цьому тим, що постраждали за святе ім’я Твоє, щоб ним чуда чинити на наше спасіння. Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Священики: Амінь.

Протодиякон: Ще і ще, схиливши коліна, Господу помолимось.

Архієрей і всі, хто в храмі, стають на коліна. І архієрей у царських вратах голосно читає благальну молитву:

Господи, Боже наш, Ти єдиним словом творіння створив і привів його до існування, і невимовними образами різноманітно його прикрасив. Ти зібрав Твого Духа, що носився над нами, і це сонячне світло вилив на нього, щоб відновити його. Ти Твоєму угоднику Мойсеєві вдихнув особливу хвалу, щоб додати Твоєму найдобрішому творінню й дозволити бачити Тебе, як Світло добре, і днем називати його. І ми, бачачи його, найсвітліше це сонце, що кожного дня обновляє творіння, славимо Тебе, як сонце правдивого дня, і світло Твоє невечірнє. Ти заповів нам через Сина Твого, щоб наша природа оновилася Твоїм Святим Духом, як і даром цим, щоб праведні засяяли, як сонце.

Тобі молимось і Тебе просимо, Отця Слова, Господа й Бога нашого: споглянь милостивим оком на нас, грішних і недостойних рабів Твоїх, що перебуваємо в цьому небоподібному домі, похвалі вселенної, в правдивому жертовнику невимовної Твоєї слави, і зішли Пресвятого Духа Твого на нас і на насліддя Твоє.

І за божественним Давидом обнови в наших серцях духа праведного, і Духом Владичним утверди нас.

І дай Україні нашій перемогу над видимими і невидимими ворогами, а нам однодумність та мир.

А тим, що збудували цей храм і ревно освятили його, з любов’ю до Тебе, Бога, пошли прощення гріхів, дай їм усе на спасіння, чого вони просять. Підніми їх на виконання Твоїх заповідей, подай їм оновлення дару Твого Святого Духа, щоб вони неосудно поклонялися Тобі, єдиному Богу істинному, і Ісусу Христу, Якого Ти послав, молитвами Богородиці, і (на честь кого храм), і всіх святих Твоїх.

Хор: Амінь.

Архієрей і всі встають з колін. А протодиякон виголошує:

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Хор: Господи, помилуй.

Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Хор: Тобі, Господи.

Архієрей: Бо Ти Святий єси, Боже наш, і на святих чесних мучениках, що за Тебе постраждали, спочиваєш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Після цього архієрей іде на своє облачальне місце (на кафедру), якщо вона є, з жезлом; а коли кафедри немає, то стає на передвівтарному амвоні, а священики стають по обидва боки по чину. Архієрей, ставши й помолившись, благословляє присутніх.

Протодиякон виголошує єктенію:

Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй!
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за владику і отця нашого Блаженнійшого Митрополита (ім’я) і владику нашого преосвященнійшого єпископа (ім’я), за братів наших священиків, священномонахів і за все у Христі братство наше.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за Богом бережену Україну нашу, владу і військо її, щоб ми тихе і мирне життя прожили у всякому благочесті і чистоті.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за блаженних і повік незабутніх фундаторів святого храму цього.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за милість, життя, мир, здоров’я, спасіння, Боже завітання, прощення і відпущення гріхів рабів Божих, парафіян святого храму цього.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Ще молимось за тих, що дари приносять і добро діють у святому й всечесному храмі цьому, за тих, що трудяться, співають, і за присутніх людей, що чекають від Тебе великої й багатої милості.
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Архієрей: Бо Ти Милостивий і Людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.

Ключар подає архієреєві хрест на блюді, і він на тому ж облачальному місці чи на передвівтарному амвоні стоячи, благословляє хрестом по тричі на чотири боки: на схід, на захід, на південь і на північ.

А протодиякон кадить проти хреста по тричі і, переходячи спереду, промовляє:

Господу помолимось. Промовмо всі:
Хор: Господи, помилуй (тричі).

Після цього благословення диякон:

Премудрість.

Архієрей кладе хрест ключареві на блюдо, іде (коли стояв на облачальному місці) на амвон з жезлом, виголошуючи:

Пресвята Богородице, спаси нас!

Хор: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.

Хор: Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Господи, помилуй (тричі).
Владико, благослови.

Архієрей з амвона, з хрестом у руках, виголошує відпуст:

Христос, істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, і святого (що його храм), і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Благий і Людинолюбний.

Після відпусту протодиякон виголошує многоліття.

Потім диякон подає архієреєві святу воду, – архієрей кропить нею вівтар, захід, південь і північ. Після окропленні архієрей сам цілує чесний хрест, а за ним і інші священнослужителі й вірні, і кожного з них кропить святою водою.

А хор, поки вірні цілують хрест, співає:

Многії літа.

ЛІТУРГІЯ

Після освячення храму починаються часи і правиться Божественна літургія.

На літургії:

Прокимен на освячення, глас 4:
Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

Стих: Господь воцарився, у красу зодягнувся, зодягнувся Господь у силу і опоясався.

До євреєв Послання святого апостола Павла (зач.307: Євр.3:1-4).

Отже, браття святі, учасники в небесному покликанні, зрозумійте Посланця і Первосвященика сповідання нашого, Ісуса Христа, вірного Тому, Хто поставив Його, як і Мойсей у всьому домі Його. Бо Він достойний тим більшої слави перед Мойсеєм, чим більшу честь має в порівнянні з домом той, хто збудував його, бо всякий дім будується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог.

Алилуя, глас 1:

Стих: Основи Його на горах святих, любить Господь ворота Сіону більше за поселення Якова.

Стих: Преславне говорять про тебе, місто Боже.

Євангеліє від Іоана (зачало 37, з половини: Ін.10:22-26).

Було тоді в Єрусалимі свято оновлення, і стояла зима. Ісус ходив у храмі, у притворі Соломоновім. Тут іудеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо. Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене. Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам.

Причасний: Господи, полюбив я красу дому Твого, і місце оселі слави Твоєї.

Scroll Up