1889 рік, 2 лютого – завершення будівництва і урочисте освячення храму.

1893 рік – при храмі заснована церковно-парафіяльна школа для навчання елементарній грамоті дітей з “нижчих” верств населення.

1917 рік – жовтневий переворот і, як результат, негайне закриття парафіяльної школи.

1922 рік – постановою ВУЦИКу на користь Радянської влади конфіскували все церковне начиння, що мало цінність.

1930 рік – храм закрито “на прохання трудящих”.

1938 рік – зруйнована верхня частина храму – купол і дзвіниця. Богослужбові книги, ікони виносили й спалювали на вогнищі. Нижню частину храму перетворили на господарський склад.

1941 рік – Херсон окупований німецькими військами. Навернення у скруті багатьох городян до Бога. Швидкий ремонт і облаштування молитовного будинку. Повторне відкриття і освячення храму.

1962 рік – спалахнули хрущовські гоніння на церкву. Храм вирішують закрити повторно. Неабияка стійкість Стрітенської громади й парафіян: поїздки до столиці із клопотаннями, цілодобові вистоювання у присутственних місцях, організація нічних народних чергувань біля храму. Організаційні заслуги протоієрея Олексія Олексієнка, який був на той час настоятелем храму і Олексія Пилиповича Замараєва, котрий виконував обов’язки старости. Храм встояв.

1987 рік – призначення митрополитом Одеським і Херсонським Сергієм до цього храму настоятелем о. Іоанна Замараєва.

1988 рік – організація циклу вечірніх біблійних бесід при храмі.

1989 рік – відкриття Духовної школи для дорослих.

1992 рік – відкриття Недільної школи для дітей.

1994 рік – початок послідовної роботи із воцерковлення молоді й новонавернених, які раніше не мали досвіду традиційно-православної культури. Переклад богослужбових текстів зі старослов’янської сучасними зрозумілими мовами, редакторська робота, початок використання органу за богослужінням, впровадження літургії для молоді й новонавернених. Стрімке зростання популярності Свято-Стрітенської церкви.

1995 рік – початок робіт з відбудови купола й дзвіниці храму. Богослужбові нововведення, священним начальством мовчазно визнається.

1996 рік – храм Стрітення Господнього стає найпопулярнішим у місті. За недільними богослужіннями присутніми є у двічі більше парафіян, ніж в центральному кафедральному соборі Святого Духа і в вісім разів більше, ніж в сусідньому Свято-Миколаївському храмі. Від подібного успіху нововведень у захваті були не всі, як і правлячий тоді архієпископ Іларіон (Шукало).

1997 рік, січень – впровадження редагованої для дітей літургії Іоанна Златоуста. Швидке її визнання простим народом. Зростання напруженості у стосунках з єпархіальним начальством. Стітенській громаді ставлять ультиматум: відмова від усіх нововведень під загрозою припинення існування громади. Громада намагається відстояти свої права й довести, що всі нововведення не суперечать духу православної церковної традиції й букві церковній каноніки. Ведеться переписка з митрополитом Володимиром (Сабоданом). Заборонні санкції з боку Церковних влстей. Оголошення духовенства Свято-Стрітенського храму позбавленими священного сану. Широка кампанія з дискредитації Стрітенської громади з використанням органів масової інформації.

1997 рік, серпень – лист Стрітенського духовенства Патріарху Московському і всієї Русі Олексію з проханням захистити гідність громади. Алексій не відповідає на клопотання.

1997 рік, 10 вересня – візит Стрітенського духовенства до Києва до Патріарха Київського і всієї Руси-України із проханням прийняти храм під його Першосвятительський омофор. Його Святість задовольняє прохання.

1997 рік, 30 вересня – засідання священного синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату і ухвала створити Херсонську єпархію, відокремивши Херсонську область від Миколаївсько-Херсонської єпархії. Єпископом Херсонським і Таврійським було визначено протоієрея Петра Замараєва (клірика Свято-Стрітенського храму) після постригу його в чернецтво і архієрейської хіротонії.

1997 рік, 18 жовтня – у домовій Патріаршій церкві ігуменом Димитрієм був здійснений чернечий постриг протоієрея Петра з нареченням імені Даміан.

1997 рік, 19 жовтня – за недільною Божественною літургією в Київському патріаршому соборі св. Володимира Його Святістю, Святішим Філаретом Патріархом Київським і всея Руси-України із сонмом єпископів ієромонах Даміан був висвячений на єпископа для Херсона і області.

Свято-Стрітенський храм, таким чином, став кафедральним собором Київського Патріархату і при ньому було засноване Єпархіальне управління.

1997 рік, 25 жовтня – Початок регулярного віщання на телебаченні. Секретар Херсонської єпархії протоієрей Іоанн Замараєв починає свій цикл християнсько-просвітницьких телепрограм «Сторінками Головної Книги».

2003 рік – за п’ять років діяльності Херсонської єпархії Київського Патріархату було відкрито 50 храмів на території міста й області. Висока оцінка діяльності Стрітенського кафедрального собору Його Святістю, Святішим Патріархом Філаретом.

2006 рік – Відкриття Богослужбової телепрограми на новому телеканалі «ВТВ+», побудованої на фрагментах недільних Богослужінь у Кафедральному соборі Стрітення Господнього й проповідей протоієрея Іоанна Замараєва.

2007 рік – ювілейний. У жовтні святкування 10-річчя створення єпархії і 10 років, як статусу кафедрального собору Срітенського храму. Створений місіонерський сайт, на якому, зокрема, понині транслюються всі Богослужіння в мережі Інтернет.

2018 рік – від початку року архієпископ Даміан за станом здоров’я виходить на спокій і віддаляється від управління єпархією. При цьому продовжує трудитися і служити в соборі, духовно опікувати Стрітенську громаду, і Херсонську єпархію, як її духівник.

2018 рік, 15 грудня – Стрітенський собор радісно і з повною підтримкою сприймає звістку про створення Православної Церкви України на Об’єднавчому соборі в Києві.

2019 рік, 2 лютого – ювілейне святкування 130-річчя будівництва і освячення храму.

2019 рік, 19 листопада – у зв’язку з необхідністю, враховуючи побажання тимчасово керуючого Херсонською єпархією архієпископа Климента, архієпископа на спокої Даміана (Замараєва), колишнього Херсонського і Таврійського, а також звернення духовенства Херсонської єпархії, Священний Синод ухвалив рішення про вікарного архієрея Херсонської єпархії з титулом «Генічеський». Таємним голосуванням було обрано штатного клірика собору протоієрея Віктора Кулигіна, котрий на початку року з утворенням Православної Церкви України приєднався до неї і служив при соборі. 15 листопада в Михайлівському Золотоверхому монастирі міста Києва був пострижений у ченці з іменем Никодим і возведений в сан ігумена. Отже ігумена Никодима було обрано єпископом Генічеським, вікарієм Херсонської єпархії. Він став першим кліриком РПЦ, висвяченим у єпископа в Православній церкві України.

2019 рік, 4 грудня – собором ієрархів на чолі з Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм за Божественною літургією у  Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі ігумен Никодим був рукоположений на єпископа і приступив до управління єпархією через неможливість повноцінного виконання цих повноважень т.в.о. Керуючим єпархією архієпископом Сімферопольським і Кримським Климентом.

2020 рік, 21 серпня – під головуванням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України), на якому єпископа Генічеського, вікарія Херсонської єпархії Никодима було обрано єпископом Херсонським і Таврійським і призначено керуючим Херсонською єпархією Української Православної Церкви (Православної Церкви України).